Візуалізація ― глава 8

Релі переживає за Вея

Кіара перевіряє стан Веймонда й каже, що це дія Червоної Меланхолії

Релі стривожена ще більше

― Потрібно, щоб хтось чергував на випадок, якщо місцеві тварюки знову вирішать нас потривожити, ― проговорив Давіс.

― Лягай, я почергую, ― коротко і беземоційно озвалася Лісанна, навіть не позирнувши на молодика.

Давіс якось підозріло нахмурився:

― Ти… краще ти лягай, а я посиджу.

― Я не буду спати, ― ще скоріше відказала Лісанна й підібгала ноги під себе, обіймаючи їх руками.

Давіс уважно поглянув на неї. Вона ніколи не була з ним такою короткослівною. Він чітко це помітив. Вона змінилася. Її обличчя було надто стривоженим. Ба навіть ні, радше… спустошеним. Абсолютно спустошеним. І він на долю секунди подумав, що може…

Він уже смикнувся, вочевидь, аби присунутись ближче і…

― Ліс…

― Я походжу неподалік, ― швидко кинула Лісанна, підводячись. ― Заодно і почергую.

Релі дивиться на Вея, поки він лежить непритомний й пригадує 

Це було ще тоді, коли виснажена й поглинута відчаєм принцеса з’явилася у підземне царство Ас’асхара, аби потребувати від Веймонда:

― Мені потрібно, аби ти наділив мене тією силою. І я готова понести плату.

Спершу Король Скорпіонів злегка насупився. Припіднявся з трону, придивився до новоприбулої… й не упізнав її.

Обличчя Веймонда сповнила неабияка тривога:

― Ваша Величносте, з тобою…

Релі змінила позу, склавши руки на грудях і байдужо рявкнула:

― Ну, і чого ж так повільно? Мені здавалося, що ти жорсткий і безпрецедентний, а ти зараз скидаєшся на недолугого равлика, якого вочевидь ледь не роздавили ногою… 

Вона кинула це таким байдужим тоном і вже відвела погляд убік, тож його раптова поява впритул до неї змусила дівчину скинути бровами і вирячити очі.

Він дивився на неї вкрай проникливим поглядом і важко дихав носом.

― Що? ― лиш бовкнула принцеса. ― Чорт побери, навіть не думай вдавати, що тебе хвилює що-небудь іще крім того, що ти нарешті досягнеш своєї цілі!

Релі вже сподівалася нарешті побачити кляту Ірвін, одначе в ту ж мить Веймонд несподівано кинувся до неї й…

Обійняв.

Він заточив її у свої міцні обійми так палко й так ніжно, що на мить принцеса забула, як дихати.

Він знає, що опісля його жорстоко покарають. На його спині не буде живого місця від батога, і, можливо, буде застосовано й інші види тортур, із якими він зіткнувся, коли врятував її тоді у провулку від клейма на обличчі.

Та він був готовий витерпіти це все. Витерпіти будь-що, тільки б це бодай трохи зменшило його відчуття провини. Тому він обіймав її міцніше, щосили бажаючи, аби покарання опісля було жорсткішим.

Нехай слуга Маелора Жахливого залиє йому кислоту в рот, але він не відступить. І нехай на кону не лише його життя і здоров’я, він чхати хотів на все… більше він не повторить свою помилку, більше він не допустить…

Тому він легко підхопив її і посадив на свій трон, а сам, скинувши довгим цупким плащем, опустився перед нею на коліна. Тронна зала в якусь мить здалася надзвичайно великою. Дзеркально блискуча чорна підлога лиш додавала ефекту величності.

Відкинувши тканину чорного цупкого плаття із її правого коліна, він наблизився й ніжно його поцілував. Релі поволі обхопила обома руками підлокітники трону, голову нахилила дещо назад і вбік. Коли ж він потягнувся до іншого коліна, вона уже поступово розсунула ноги. Та перш ніж схилитися, він поглянув їй в очі, переконуючись, що вона помітила серйозність його намірів.