Глава 62. Світло в руках виняткової дівчинки здатне зупинити кровопролиття. Частина друга

За двадцять хвилин до цього, Резиденція Короля Скорпіонів

Щойно Атін та решта пішли, пітьма перестала стримувати Софі. Вона негайно зіскочила зі стільця й підбігла до вікна. Масштаби катастрофи були просто жахливими. Прекрасне місто людей, котрі так бажали втекти від війни, руйнувалося на очах… Софі важко дихала.

― Має бути якийсь спосіб… має… ― вона обернулася, враз уторопавши, що він таки був.

І… прямо в цю мить у залу увійшла її донька, Міллі. Софі наче струмом пронизало.

― Мамо?

Вона пройшла кілька кроків, після чого окинула матір якимось загубленим поглядом.

― Мамо, ти виглядаєш збентеженою, ― зауважила маленька. Софі насупилася. Мала придивилася до неї уважніше. ― Я тренувалася із тітонькою, яку найняв для мене дядечко Вей, і тепер я знаю, як зчитувати людські емоції. Ти дуже збентежена, мамо.

Софі насупилась іще більше. Вона не впізнавала свою доньку. Це було так дивно… вона похапцем кинулася й обійняла маленьку, але та не вгавала:

― Мамо. Мамо! Я знаю, як тобі допомогти!

Рудоволоса відхилилася, все ще утримуючи руки на маленьких плечиках.

― Я знаю, ти хочеш допомогти Атіну. Він тобі подобається. І… я йому теж вірю, мамо. Я бачила, він не такий, як Нік. Він не залишив би тебе.

Софі хотіла було округлити очі, адже не могла зрозуміти, відколи її донька стала такою розумною, та слова з рота Міллі виривалися швидше за її думки:

― Я можу повторити закляття із його руки, якщо ти намалюєш його.

Нерозуміння охопило Софі іще більше. Та часу вагатися не було. Вона підбігла до столу, схопила перо, й швидко намалювала символ із пам’яті. Поки її донька придивлялася до нього, рудоволоса помітила на стіні лук із стрілами й швидко зняла їх.

― Готово! ― враз вигукнула Міллі, показуючи мамі випалений на власній шкірі магією символ, ідентичний намальованому.

― Міллі, що ти… ― тільки хотіла схопити ручку дитини налякана мати, як та уже привела закляття в дію.

***

Вони з’явилися просто у тому ж місці, де Лея із закривавленим кинджалом у руці збиралася убити Хіленею. Угледівши весь хаос довкола, Софі прийшла в шок. Обхопила обома руками Міллі, з жахом поглядаючи на оскаженілу вбивцю попереду…

― Трясця… ― простогнав крізь зуби Атін, уздрівши, хто з’явився перед Леєю… він спробував підвестися, хоча, безсумнівно, під час удару зламав декілька ребер та вивихнув плече… рука була нездатна тримати меч…

― Ти поранений… ― процідив Астрей, спостерігаючи його марні спроби підвестися.

― Я не можу… не можу допустити… ― застогнавши вголос, Атін зірвався на ноги й вискочив перед Софі з дитиною.

― Треба ж, яка гарна молода сім’я, ― вишкірилась Лея, проводячи кинджалом по повітрю. ― Повелитель наказав не шкодувати союзників Короля Скорпіонів та Владичиці Воронів, але… ця маленька дівчинка… ― вона спробувала пригледітися до Міллі, та втім Атін тут же загородив їх із Софі своїм мужнім тілом. Та біль в ребрах був нестерпним. Права рука звисала у вивихнутому суглобі… він не був здатним їх захистити. Хіба віддати своє життя, аби дати їм утекти.

Софі відчувала, як шалено б’ється серце у її грудях. У її житті жоден чоловік такого не робив. Ніхто ніколи не ставав перед нею, воліючи захистити. Ніхто не був готовий віддати за неї життя.

― ЩО ВИ РОБИТЕ ТУТ?! УТІКАЙТЕ!!! ― заволав несамовито Атін.

Та Софі вклякла ногами у землю. Руки інстинктивно стискали маленькі плечики Міллі все міцніше й міцніше…

― Мамо, ти робиш мені боляче, ― зовсім не наляканим голосочком озвалася раптом Міллі. Вона виглядала цілком спокійною, мовби й не дивилася зараз на оскаженілу Лею, закривавлені трупи довкола й смертоносних монстрів-ведмедів, що тільки й чекали наказу напасти.

Софі мовби струмом пронизало.

― Мамо, ― знову звернулася дитина.

Софі інстинктивно послабила хватку. Та в ту ж мить Лея процідила, стискаючи руку із браслетом у кулак. Темна магія зосереджувалася у ньому в неймовірних масштабах.

― Що ж, так лише веселіше, ― хмикнула Лея.

Атін жорстко насупився. Було чітко видно ― він усвідомлює, наскільки нульові його шанси. Після попереднього удару він навіть не може сконцентруватися, щоб застосувати магію. Чим би не був цей браслет, він до чортиків могутній. Губи Софі затремтіли. Це був момент, коли вона усвідомила, що Атін не відступить. І вона двічі пошкодувала про своє рішення прийти сюди…

Але що, якщо…

― Мамо! ― Міллі агресивно смикала її за спідницю, мовби намагаючись про щось сказати…

Пітьма із сумішшю блискавок зосередилася в руці Леї. Вона посміхалася, уже уявляючи перед собою розтерзані трупи. Вона тільки й чекала, коли тепла кров окропить її обличчя…

Та в ту ж мить невідомо звідки на шаленій швидкості щось чорне налетіло просто на Лею, змушуючи її припинити атаку. Чорне пір’я посипалося в сторони, коли від доторку до темного браслета загинув великий чорний ворон. Та тільки Лея озирнулася, як її атакували іще з десяток таких же, налітаючи з усіх сторін.