Глава 60. Коли принцеса зійдеться у танці із ворогом, усе піде шкереберть

Відшукати усе, що потрібно, виявилось простіше, ніж думала принцеса. Аби відправити усю інформацію непомітно через закляття зв’язку, Релі обхопила плече Дервела міцніше, вона притягнула його до себе, паралельно силою думки активуючи темрявою закляття і посилаючи усю інформацією Веймонду.

Усе це тривало не більше кількох секунд, та принцеса вже встигла відчути, як її тіло пронизало відчуття дикої напруги. Він не мав помітити, як вона покопалася у його мізках, точно не мав. Але усе це було таким невивченим, ненадійним і ризикованим, що…

Дервел притулив її до себе міцніше, аби прошепотіти на саме вухо, поки вони рухалися у неспішному танці:

― Я знаю, більше за все ти хочеш мене вбити прямо зараз. Впитися воронячими кігтями у горлянку і майстерно випатрати її. Та задумайся, чи не випустиш ти таким чином свого внутрішнього звіра, якого так старанно стараєшся втримати.

Релі звела підборіддя угору, все ще дозволяючи йому обіймати себе. Голос її, втім, прозвучав із крижаними нотками:

― Мені байдуже, якщо в процесі я вб’ю тебе.

Він дихнув їй гарячезним повітрям просто поряд із вухом. Голос виродка звучав надто моторошно, породжуючи напругу в найменш захищених частинках тіла:

― Я так не думаю. Справді не думаю, що тобі байдуже. До того ж, я знаю.

Релі різко насупилася. Цих слів вона боялася найдужче. Відсахнувшись від нього, вона продовжила танцювати, а він проказав їй просто в обличчя, насолоджуючись кожним своїм словом:

― Я чудово знаю про ваш маленький план дізнатися про місцезнаходження двох ключових для мене осіб. Я знаю, ти уже дізналася все, що потрібно, Авреліє. Та не думай, що це не входило в мої плани. Твої друзі спробують заволодіти перевагою для вас, та це стане останнім, що вони спробують зробити. Окрім того, ― він несподівано обхопив її за стан міцніше, притягуючи до себе, аби прошепотіти на самісіньке вухо: ― Я підготував своїх найкращих вбивць. Вони уже оточили Іллін. Х-х-х… ― знову видихнувши гаряче повітря, від якого аж кров заливалася люттю, ― здається, за час останнього візиту ти встигла справді оцінити дітище Короля Скорпіонів, яке він так ретельно виплекав у намаганні сховати від мене…

Лють бурхливим потоком пронизала принцесу.

― Ти... Виродок, ― рука принцеси вислизнула із його руки, сягнувши у мішечок цянь-кунь, замаскований на поясі, і дістала звідти Чорну смерть.

Дервел мовби спеціально почав кружляти в танці швидше, аби ніхто не помітив зброю вселенського масштабу в руках Владичиці Воронів. Обличчя його сповнилося такою люттю, яку краще було б не провокувати.

― Спробуєш убити мене, принцесо, і спрацює це, ― несподівано він схопив її руку із кинджалом, аби широкий рукав його костюму підкотився догори і в процесі розкручування вбік вона могла помітити на його зап’ясті закарлючки червоних символів. Закляття! Принцеса спішно завершила розкручування, знову сходячись із ворогом. ― Щойно я помру, помре і твій коханий. Я з самого початку здогадався, що принцеса і загадковий юнак знайдуть спільну мову. Тож постарався, аби зв’язати наші з ним життя. Усе-таки, ніколи не знаєш, коли доведеться грати з козирів. Тож як, принцесо, наважишся мене убити, чи…

Принцеса важко дихала. Збоку могло здатися, що її втомив насичений численними рухами танець, проте вона тремтіла від люті. Вона пронизувала її наскрізь, вона ширилася жилами, від неї скрипіли зуби і чесалися кулаки…

Вони знову зблизилися у танці, і Релі процідила, зазираючи йому в самісінькі очі:

― Я знайду спосіб. Навіть не сумнівайся.

Дервел лиш спокійно усміхнувся:

― Я знаю. Ти борець, Авреліє. Ти не здаєшся. Але зараз ти віддаси мені кинджал Ірвін, інакше…

Лють кипіла в очах Релі, породжуючи бурхливий потік неймовірної сили всередині неї… якщо вона дасть їй волю, від нього нічого не залишиться. Із цієї бісової зали нічого не залишиться. Вони завалить увесь замок на них, вона зробить це, не клацнувши навіть пальцем.

― Я випатраю твою горлянку. Я роздеру тебе на шматки. Твоя кров окропить твій клятий трон і… ― її очі палали люттю, в них не залишалося ані крихти світла, одна лиш непроглядна суцільна темрява…

Дервел насолоджувався видовищем, завершуючи танець:

― Не забувай, принцесо, це твій трон. І я сиджу на ньому, тому що ти мені дозволяєш. Як дозволиш і зараз узяти цей кинджал. Інакше… ― він прокрутив її довкола себе так, аби принцеса доторкнулася спиною до його грудей. Його ліва рука тримала її за праву долоню, через що просто перед принцесою оголилося його інше зап’ястя із зв’язковим закляттям. ― Подумай, принцесо, чи хочеш, аби в райському куточку Короля Скорпіонів пролилась кров.

Із черговим перекрутом він упіймав принцесу за стан, після чого вона вирівнялася і вицідила йому просто в очі:

― Який твій план? Кого ти хочеш воскресити?

Вона не очікувала, що він відповість:

― Скажімо, ту, що мені не байдужа. Вона була схожою на тебе. Така ж нестримна, бажала допомогти усім. Можливо… ― враз він схопив її за руку, аби завершити танець вельми феєричною позою ― правою рукою тримаючи її за спину, Дервел ухопив Релі за праву ногу, піднімаючи угору. Розріз сукні оголив її ногу, від чого поза миттєво прикувала увагу всіх присутніх, адже ці двоє були останніми, хто завершив танець. ― Саме тому мене й так тягне до тебе, Авреліє де Вантелл... ― Дервел неочікувано близько нахилився…