Незважаючи на те, що Дервел був справжнім мерзотником, до організації свята він підійшов із належною увагою. Опісля пишного бенкету, під час якого слуги подавали лише найвишуканіші страви, усіх гостей було запрошено у другу залу, не менш велику й не менш чудово прикрашену залу зі сценою. Тільки увійшовши туди, Релі відчула, як її пронизали спогади. Саме тут вона уперше танцювала із Королем Скорпіонів. Тут у кінці шаленого танцю вона притулила до його ребер Чорну смерть, вимагаючи говорити правду. І він сказав їй її, раз і назавжди закохавши у себе.
Але також це було місце, де усе почалось. Місце, куди вбіг її батько і, побачивши її поруч із Королем Скорпіонів, не втримав люті, яка так чи інакше уже готувалася вирватися назовні й обернути короля справжнісіньким монстром, показати його істинну сутність усім гостям свята. Це було місце, у якому вона востаннє його бачила живим.
Релі ковтнула важкий ком, що неочікувано підкрався до горла. Це було так давно, та наче й учора. Очі принцеси простежили за тим самим місцем неподалік від однієї зі стін, де вони з Королем Скорпіонів зупинилися, аби завершити танець. Саме тут король Аластер обернувся перевертнем, гігантським вовком, й здер із підлоги своїми велетенськими кігтями кілька плит. Зараз там не було і сліду тодішньої події. А все звучало у вухах Релі, мовби відбувалося просто тут і тепер.
― Як ти? ― пролунав тихий шепіт поруч із її вухом, і принцеса потягнулася, аби узяти Вея за руку. Більше за все їй хотілося зараз відчути його підтримку, але про це не потрібно було навіть просити. ― Хочеш, ми прямо зараз підемо геть звідси?
Звісно, вона хотіла. Хотіла більш за все покинути цей клятий палац і не повертатися. Вона в очі не могла дивитися усім цим можновладцям, яким раніше довіряв її батько і які тепер працювали на її найзлішого ворога. Їй хотілося вибігти геть і дуже довго бігти, не озираючись.
Але ще їй хотілося вчепитися в глотку Дервела де Луані і випатрати її на очах у всіх них. Повернути собі трон кривавим способом, змусити їх усіх тремтіти від одного лиш погляду на неї. О, так, вони не сміли б не скоритись. У її руках колосальна сила, варто лиш забажати. Пітьма зробить усе сама.
Нараз застрягши між обома цими бажаннями, Релі начепила маску цілковитого холоду. Жоднісінька емоція не проскакувала на її обличчі. Вона була сталевою леді. Вона була вороном. Вороном, пір’я якого зроблене зі сталі, й в очах якого читається тільки помста.
Так Релі й незчулася, як завершився традиційний танок професійних танцівниць у легких світло-голубих сукенках. Щорічної вистави на сцені, одначе, у програмі передбачено не було, і несподівано увагу всіх закликала Карін Горн, постукуючи по своєму бокалу десертною ложечкою.
Релі поглянула на неї поглядом, сповненим байдужості. Ця жінка народила її, це правда, та вона ніколи не була і не зможе стати їй матір’ю. Вона сама обрала це життя, тож принцесу це не має обходити.
― Шановні гості, попрошу вашої уваги… прямо зараз музики розпочнуть мелодії для танців. Ставайте до пари зі своїми партнерами, а поки… я готова об’явити, хто стане партнеркою для Його Високості на один-одненький, але, можливо, такий вже бажаний танець…
Карін володіла шаленою майстерністю слова. Її пухкі губки виголошували слова й речення так манерно й харизматично, що не слухати її було просто неможливо. Вона витримувала спеціальну паузу. Релі помітила, що чимало жінок гостей свята із напругою дивилися на неї. Невже є справді так багато бажаючих потанцювати із мерзотником?
― Що ж, не томитиму ваші очікування… ― сплеснувши в руки, Карін вишкірилася у противній усмішці. Релі подумала, що, мабуть, зовсім не схожа на свою матір. Принаймні, якби її посмішка виглядала такою фальшивою, вона б знала про це. Адже усі, хто фальшиво посміхається, роблять це спеціально.
Вона ні за що не обере її. Потрібно подумати над іншим способом залишитися із Дервелом наодинці. Мабуть, треба сподіватися, що не доведеться силою віддирати цю прилипалу від нього…
― Партнеркою до танцю із Його Високістю стає… ― авжеж, не томитиме очікувань. Ця жінка точно знала, як тримати увагу. Вона робила це безліч разів, в першу чергу, у ліжку. Ще жодному чоловіку не була цікава жінка, що спішить. Карін знала це, як ніхто інший. Якщо жінка вміє тягнути увагу, вона вміє створювати інтригу. ― Стає… Владичиця Кривавий Ворон!
Релі так і остовпіла. Усі погляди сфокусувалися на ній. Вей мовби спеціально сильніше стиснув її долоню. Релі знала ― він не хотів її відпускати. Вона й сама не хотіла йти. Та це був шанс. Те, чого вони так потребували.
Усе складалося якнайкраще. Релі відшукала поглядом Ірвін. Прародителька дивилася на неї так, мовби принцеса була її останньою надією. Це лякало. Релі на мить відчула страх, та він відступив так само швидко, як і прийшов, щойно принцеса відпустила руку Вея і рушила в напрямку до свого партнера.
Музиканти почали грати, й люди стали до танцю. Здається, музики спеціально обрали таку епічну мелодію… та Релі була крижаною, як ніколи.
Підступивши до свого партнера, вона витримала зоровий контакт, а тоді дозволила йому узяти її праву руку, а іншу руку покласти на стан. Випрямивши спину чисто за звичкою, Релі лівою рукою торкнулася його правого плеча, й вони почали танець.
Тканина його костюму було справді вражаючою. Це було першим, що відмітила принцеса. Наступним стало те, як неочікувано акуратно й ніжно він тримав її руку. Від його тіла долинав приємний запах цитрусових, і усе це аж ніяк не в’язалося із тим, яким насправді мерзотником він був.
#431 в Фентезі
#62 в Бойове фентезі
#1607 в Любовні романи
#402 в Любовне фентезі
Відредаговано: 19.01.2025