Глава 56. На величному святі з’явиться вона ― графиня, наближена до короля

Ірвін без жодного сумніву була жахливою матір’ю. Та істина була також і в тому, що вона таки нею була. Релі ж зовсім не знала свою справжню маму. Іще немовлям її забрав до палацу король, а Карін Горн, популярна на той час повія, ні разу навіть не поцікавилася справами своєї кровинки.

Певна річ, після розмови із Ірвін, що не принесла бажаного результату, увесь їхній план сходив нанівець. Сенс їхньої появи на святі Миру здавався втраченим. Без закляття вони ні за що не зможуть дістати із Дервела необхідну інформацію. А це означає, що їм не вдасться звільнити ані Ейлін, ані Елуїз. Дервел і далі володітиме перевагою, і єдиним їхнім виходом залишиться…

Релі знала ― рано чи пізно до цього усе одно дійде. Вона ― єдина, хто здолає Дервела де Луані. Та для початку вона повинна явитися на його фіктивне свято, аби цілковито його зруйнувати.

Момент, коли вони заходили у залу для святкування, здавався по істині хвилюючим. Та Релі не хвилювалася. Вона була спокійною, як ніколи.

Вона була диявольськи спокійною.

Ідучи під руку із Королем Скорпіонів, Релі цілковито відповідала своєму титулу.

― Прибули Його Високість Король Скорпіонів та Її Величність Владичиця Воронів у чорносяйві неба! ― оголосив слуга, коли перед ним розчахнулися гравійовані двері.

Ступаючи у рідну залу для святкування, Релі не відчула абсолютно ніяких емоцій. Їй хотілося лиш одного.

Голови Дервела біля своїх ніг.

Та на разі вона повинна була грати роль. Вони прийшли сюди, аби вивідати інформацію і, при нагоді, зруйнувати це бісове свято. І вже з перших секунд вони блискуче справилися із своєю роллю.

Одягнена у довгу чорну сукню із найдорожчих матеріалів, із ідеальним вишитим темно-синіми нитками корсетом, винятково глибоким і при цьому вишуканим вирізом на грудях і голими плечима, вона мала довгі прозорі рукави із чорною органзи, що починалися із середини плечей і довжиною сягали кінцевої довжини сукні. Спина у сукні спокусливо відкрита, а спідниці тягнуться позаду довгим, але зручним шлейфом. Поділ і шлейф унизу вишиті темно-синіми нитками у формі воронячого пір’я. На худорлявій шиї ― масивний кулон із темно-синього каменю, від якого важко відвести погляд. У вухах ― масивні сережки. Макіяж із переважанням чорного, холодний, лютий. Губи підкреслені яскраво-червоним спокусливим кольором, смакують помстою. Волосся, відтепер уже темніше, ніж тоді, коли вона ще була вісімнадцятирічною спадкоємицею трону, майже чорне, розкинулося по плечах. Частина його зібрана на потилиці у грубий пучок, прикрашений короною виняткової краси у воронячому стилі. Ні сліду тієї наївної вісімнадцятирічної принцеси, що відвідувала аналогічне свято десять років тому.

Поруч із нею ― Король Скорпіонів, чоловік неймовірної вроди. Волосся його, одначе, уже не зібране в пучок на потилиці, як завжди ― частина його збоку заплетена у коротку майже непримітну косичку. Решта з допомогою гелю зачесана назад. Кучері виблискують у світлі безмежної кількості свічок синьо-чорним відтінком. Одягнений він у виняткову одежу із найдорожчої шкіри, і лиш під бронею приємна на дотик сорочка, верхні ґудзики якої спеціально розстібнуті, аби спокушати усіх, чий погляд сягне туди, витримавши загальний образ Короля Скорпіонів. На плечах у нього накидка із цупкої чорної тканини, за поясом, однак, жодної зброї. Та такому, як він, вона й непотрібна ― за потреби можна спепелити ворогів одним поглядом.

Лиш тільки увійшовши в залу, вони спіймали на собі погляди усіх присутніх. Гості зі сторони Медіаносу буквально випали в осад ― усі їхні обличчя побіліли, пожовтіли і посиніли від страху. Оце так! Самі Король Скорпіонів та Владичиця Воронів явилися на свято Миру! Де ж це тільки таке бачено?!

Усі так і покосилися на главу свята ― Дервела, що сидів на троні Медіаносу у позолоченому костюмі й у короні з рубінами на голові. Все ще перебуваючи в образі Даріена, він сидів так, ледь помітно всміхаючись, мовби усе було під його цілковитим контролем. Ох, безсумнівно, як же несправедливо, що усе це звалилося на тендітні плечі юнака, насправді законного спадкоємця, що несправедливо пів життя провів у злиднях! Саме це читалося з облич пристаркуватих чиновників Медіаносу, що сиділи обабіч нього, і Релі обхопило відчуття несамовитої люті. Як же вона ненавиділа усіх цих лицемірів, що були в оточенні її батька тоді і залишаються на цих же місцях досі!

Натомість, ковзнувши швидким поглядом по гостях зі сторін Мерідії та Нордесте, Релі здивувалася у більш приємному сенсі. На своїх місцях разом із свитою сиділи Кіара у вишуканій червоній сукні та Адріель у не менш винятковій світло-голубій сукні і, очевидно, вітали новоприбулих із сяйвом в очах.

Вартувало лиш їм увійти, як із свого місця неподалік від Дервела здійнялася сестра Маріетти, Генріетта Ліст, котру Релі упізнала з першого погляду ― у неї було таке ж паршиве зле обличчя і аналогічний характер:

― Гей! Якого біса ці двоє тут?! Охороно!

У голосі Генріетти відчувалася паніка. Релі зловила себе на думці, що їй було приємно на це дивитися.

― Ходімо, ― спокійно проказав їй на вухо Король Скорпіонів, і вони пройшли до вільного столу.

Від виявленого ігнору Генріетта сердито задихала, уся аж почервоніла, та раптом… зі свого місця, себто із трону, підвівся Дервел.

― Не варто так заводитися, Генріетто. Король Скорпіонів та Владичиця Воронів сьогодні наші гості. Потрібно виявити до них повагу.