Глава 55. Та, що все золото світу має, про почуття ніколи не подбає

Все ще у халаті, але із готовою для свята зачіскою, Релі нервово ходила туди-сюди своїми покоями. У руці стискала насичену магією монетку. Вона уже підкинула її і подумки висловила бажання, проте Ірвін все ще не з’являлася. Це не віщувало нічого доброго. Голову принцеси пронизували різноманітні думки. Як не крути, це був їх останній шанс. Часу розбиратися із ґримуаром уже не було. Вони повинні були піти на свято і зустрітися із Дервелом віч-на-віч. Втім, принцесу пронизували дрижаки. Шалені дрижаки. Пітьма усередині неї бушувала, набираючи силу. Вона мовби відчувала наближення цієї зустрічі…

Враз щось ледь чутно зашипіло і з хмари фіолетового диму просто позаду Релі появилася Ірвін-Прародителька. Одягнена вона була у чорну сорочку, коричневі шкіряні штани й вишукані шнуровані чоботи аж до стегон. На диво, на плечах у Прародительки не було її звичної парчової накидки.

― Нарешті! ― видихнула принцеса, впізнаючи Прародительку, й кинулась до неї.

Та ж відсахнулася:

― Оу-оу, легше, принцесо! ― яскраво-янтарні очі зміряли принцесу проникливим поглядом, а розтулені уста показали гнилі зубки у харизматичній усмішці. Релі зловила себе на думці, що, мабуть, ніколи не зможе звикнути до зовнішнього вигляду Ірвін.

― Потрібна твоя допомога. Негайно.

― О, так і негайно, ― вишкірилася Ірвін, показово оглядаючи покої. ― Хм, а непогано влаштував тебе тут Король Скорпіонів. Зі смаком, очевидно, зі смаком… ― вона пройшлася в сторону й провела рукою по шовкових простирадлах на ліжку із величезним вишуканим балдахіном.

― Ірвін, ― Релі на надшвидкості опинилася перед нею. Обличчя її було цілковито серйозним. ― Відкиньмо прелюдії. Ти розповіла нам усе не просто так. Я… допоможи нам, і ми витягнемо твою доньку.

Очевидно, ці слова пройшлися гострим лезом по душі Ірвін, бо усмішка раптово зникла із її уст. Янтарні очі спрямувалися вбік, і здалося, що принцесі вийшло достукатися до глибини душі Прародительки, як…

На устах Ірвін знову з’явилась противна усмішка, і вона пирхнула:

― Мою доньку? Ха! Це неможливо! ― розвела вона руками.

― Ні, можливо, ― відказала Релі, проникливо зазираючи їй в очі. ― Ми витягнемо її і сестру Вея. У Дервела більше не буде над нами переваги. Ми зупинимо його, перш ніж…

― Он як, ― якось холодно відказала Ірвін, віддаляючись і розглядаючи картини на стінах. Там було зображено різноманітні битви. ― І що вам вдалося дізнатися про Дервела де Луані?

― Поки що нічого, але… ― Релі звузила очі. ― Ти ж знаєш. Знаєш про нього більше, ніж відомо нам і…

Ірвін підвела підборіддя високо вгору:

― Ти викликала мене, принцесо, аби влаштувати допит чи…

Релі важко задихала. У неї був кинджал Прародительки. Вона могла з легкістю змусити Ірвін підкорятися. Думка про це продовжувала в’їдатися у мозок. Спокуса була нестерпною.

― Я можу змусити тебе розповісти мені усе, ― зрештою відчеканила принцеса.

Ірвін не виглядала наляканою. Вона була спокійнішою, ніж будь-коли.

― То змусь. Дізнайся усе, принцесо. А краще, скористайся кинджалом, як слід. Змусь мене знищити Дервела. Знищити усе, що він замислив. Поверни собі Медіанос моїми руками. Я упевнена, ти про це думала неодноразово.

Релі вклякла на місці. Слова, які пронизували наскрізь. Слова, що несли в собі те, про що вона і справді замислювалася не раз. Кинджал Ірвін… до біса спокуслива штука. Райське яблуко. Заборонений плід. Річ, здатна вирішити усе.

Одначе… якою ціною?..

Врешті-решт на обличчі Ірвін розпливлася усмішка:

― Ми обидві знаємо, що ти цього не зробиш. Не тепер, коли я розкрила тобі усе про своє минуле. Аврелія де Вантелл, принцеса, одвічним бажанням якої було, є і буде допомагати усім, хто цього потребує, ― здається, Ірвін насолоджувалася кожним сказаним словом. ― Ти ні за що не підеш проти своїх принципів. Ти хочеш допомогти мені, принцесо.

Релі люто вдивлялася в Прародительку.

Вона мала рацію. Вона в біса мала рацію! Принцеса більш за все бажала зупинити Дервела, повернути Медіанос, але… що, якщо закляття воскресіння може допомогти Ірвін? Повернути їй колишнє життя? Повернути те, що вона любить найбільше?

Повернути її доньку.

― Я добре все продумала, віддавши кинджал тобі, принцесо, ― протягнула Ірвін. ― Наймогутніший у світі веркастр, що жадає допомагати усім, хто цього потребує, вже точно ніколи не стане моїм ворогом. Як же це іронічно, правда? Я не змогла віддати його своїй доньці, та віддала тобі.

Ірвін знову пройшлася кімнатою, Релі невідривно стежила за нею.

― Для чого усе це, Ірвін?! ― зрештою, здалася принцеса. ― Для чого ти усе це говориш?! Якщо ми діятимемо спільно, ми легко зупинимо Дервела і… повернемо твою доньку, яким би закляттям він її не ховав! Для чого… для чого ти ховаєш свої істинні емоції, якщо… якщо усе, чого ти хочеш…

Враз Ірвін неочікувано заричала, на надшвидкості наближаючись впритул до Релі:

― Звідки… тобі знати, чого я хочу?!

Релі вирячила очі. Прародителька дихала їй просто в обличчя.