Глава 54. Підготовка до свята Миру і невміла відьма

― Як гадаєш, за скільки часу Хіленея справиться із закляттям? ― шепотіла Релі. Вони з Веєм знаходилися в одній із відпочинкових зал. Король Скорпіонів сидів на великому шкіряному дивані, позаду якого яскраво горів камін. Принцеса нервово походжала туди-сюди перед ним.

― Я не знаю, ― розвів руками Веймонд. ― Та вона моя найкраща відьма.

― Якщо вона не справиться… ― було видно, що Релі перебувала у напрузі.

Вей чітко помітив це й проказав:

― Вона справиться.

― Ні, якщо… ― очі Релі чомусь вперше за довгий час бігали туди-сюди. Вона раптово поглянула на Короля Скорпіонів геть розгубленим поглядом: ― А що, як його не буде на святі Миру? Що, як буде, як тоді… ох, я… я так хочу його знищити. Я… щосили стримую свою внутрішню пітьму, аби не скористатися закляттям телепортації і не вбити його прямо зараз.

Дівчина аж здригнулась від люті. Вей підвівся з дивану, аби наблизитись і заспокоїти її ніжними обіймами.

― Думаю, він чудово знає, яка ти могутня і тому захистив твій палац усіма можливими закляттями. Як би ти не хотіла, та доведеться іти на свято. І усе одно, навряд чи він дасть нам убити себе там.

Релі, вочевидь, цілковито пропустила друге речення, бо очі її сфокусувалися на Веєвому погляді й злегка затремтіли:

― Гадаєш… Елесберт іще коли-небудь належатиме моїй сім’ї? Я нещодавно думала… що, як люди справді не хочуть бачити де Вантелл на престолі?

Веймонд зітхнув. Можливо, він мав, що сказати, проте не встиг, бо у залу раптово увійшли.

― Дядечку Вей, тітонько Релі! ― усередину влетіла маленька Міллі. Софі увійшла в залу обережно, окинувши усе довкола довгим пильним поглядом.

Маленька підбігла до Релі, обійняла її, а тоді опинилася просто перед Веймондом:

― Дядечку Вей, я хочу, аби ти навчив мене магії!

Релі одразу ж поглянула на Софі. Навряд чи це можливо без її згоди. Рудоволоса трималася на відстані. Вей, схоже, не вважав, що потрібна якась згода:

― Ну, звісно, мала рудоволоса бешкетнице, ― всміхнувся він.

Узявши за руку, він повів її в інший кінець зали, Релі ж блискавично зустрілася поглядами із Софі.

― Чого саме ти хочеш навчитися? ― запитав Вей, схиляючись до малютки і здаючись при тому, мабуть, іще сексуальнішим, ніж завжди. Релі вперше за увесь час зловила себе на думці, що Король Скорпіонів до біса гарячий, коли спілкується з дітьми. Від цієї думки її кинуло в жар.

Вони відійшли достатньо далеко, і Веймонд почав показувати малій, як викликає пітьму та управляє невеличкими хмаринками темряви у своїх руках. Софі зненацька запитала:

― Ти й справді течеш від нього, ага?

Це було настільки холодне зауваження, що Релі на мить задумалася, а чи справді перед нею стоїть Софі, а не Астрід, справжня майстриня жорсткої поведінки. Вона вирячилася на Софі лютим поглядом, одначе, рудоволоса зненацька пом’якшила погляд.

― Я знаю, що ти замислила, ― зронила сестра, вдивляючись на те, як Веймонд вправляється із її донькою. Вони чудово знаходили спільну мову ― ось малечу вдалося викликати малесеньку хмарку пітьми і вона так цьому втішилася, що аж застрибала на місці. Король Скорпіонів же усміхався і хвалив її, мовби вона була його власною дитиною. Софі кинула на Релі лихий погляд: ― Знову хочеш усе зробити сама. Тобі не вистачило того, що було минулого разу?

― Що ти маєш на увазі? ― у свій захист кинула Релі. ― Хіленея створює закляття. Мені доведеться лиш використати його на ньому.

― Ти чудово знаєш, що я маю на увазі, ― відказала Софі. Але уточнила: ― Ґримуар. Відьми Короля Скорпіонів відмовились мати з ним справу. Тож ти вирішила узяти все у свої руки, ага?

― Я…

― Уперед. Зроби це. Зроби це і нехай пітьма зжере тебе цілком, а тоді нам доведеться шукати не лише спосіб прибрати Маелора Жахливого, а й Владичицю Воронів. Зроби це, цілковито начхавши на тих, кому ти важлива. Зроби, і повністю виправдаєш своє прізвисько.

Релі зненацька промурашило. Королева хаосу. Ось яке прізвисько мала на увазі Софі. Одначе…

І тільки вона зажадала що-небудь сказати, як… Софі уже зникла за дверима, залишивши свою доньку на них із Веймондом.

Релі сильно насупилася, дивлячись на привідчинені двері. Чи могло це означати те, що Софі… вважала її важливою?

Щось всередині принцеси дуже сильно натягнулося.

***

Ранок свята Миру

Релі стояла перед дзеркалом у своїх покоях. Без жодного сумніву розкішних покоях у чорних тонах, що цілковито відповідало образу Владичиці Воронів. Вона розгледіла це місце лиш недавно, коли не змогла знайти собі іншого заняття у намаганні не провалитися в роздуми про ту ситуацію з Софі. Її цілковито не покидала думка про те, що сестра, можливо, іще не до кінця зненавиділа її. Раптом існував іще якийсь спосіб налагодити їхні стосунки?

Астрід цілковито її ігнорувала ― усі три дні вона провела із Райлі, неочікувано сильно зблизившись із ним. Визираючи із вікна, принцеса неодноразово ставала свідком їхніх тренувальних спарингів просто на території резиденції.