Глава 53. Запрошення на свято прийдуть ― упевненість вмить похитнуть. Частина друга

Релі застигла, не в змозі і повітря видихнути.

― Свято Миру? Пх, серйозно? ― на фоні Хіленея була готова порвати запрошення. ― Цей покидьок і далі проводить свято? Про який мир узагалі йде мова?

Вона дивилася на Атіна, адже Авеліус чомусь із нею взагалі не хотів говорити після того, що вона розповіла про сестер-відьом. Але зараз і Атіну не було діла до красуні-відьми. Його погляд був прикований до Софі. На ній не було обличчя… Астрід поряд із нею сиділа, стиснувши кулаки до побіління. Райлі дивився виключно на неї…

Імовірно, Вей відчув її напругу підсвідомо, бо раптом повернувся і заглянув у її картку-запрошення. І остовпів не менше.

― Ваша Величносте? ― його голос звучав украй стурбовано.

Релі виглядала так, ніби могла одним клацанням пальців знищити увесь світ. І це була цілком виправдана реакція.

«Ось як його звуть. Дервел де Луані», ― раз за разом лунало у її голові.

Король Скорпіонів підсунувся ближче, ошелешено шепочучи ледь чутно:

― Твоя мати…

Та зненацька принцеса зіпнулася на ноги.

― План з’явився сам собою. Хіленеє, ― звернулася вона до відьми, від чого та моментально випрямилася, неначе в армії. ― Твій план полягав у тому, аби скопіювати магію Дзеркала Багатодушшя і застосувати на Маелорі?

― У-угу, ― геть невпевнено озвалася відьма, будучи шокованою від того, наскільки холоднокровною може бути принцеса.

Втім це ще був не кінець.

― Ми підемо на свято. Я попрошу особистої розмови. Він не відмовить, адже знає ― я законна спадкоємиця, його ж влада тримається виключно на вірі народу. Минулого разу ми змістовно поговорили. Цього разу це буде цілковито у нашу користь. Я скористаюся створеним Хіленеєю закляттям, аби відшукати у його спогадах те, де він тримає Ейлін та тіло Елуїз. Коли у нього не залишиться чим маніпулювати нами, я його вб’ю.

Вона процідила це із такою люттю, що аж луна прокотилася бібліотекою. Усі так і заклякли на своїх місцях. Не було жодного сумніву ― у серці кожного у ту мить відбилися увесь біль та відчай принцеси. Інакше й не могло бути ― у той момент вона була поглинута ідеєю помсти, ніж будь-коли раніше.

― Одначе, ми маємо бути готовими шукати їх одразу ж, як я дізнаюся про це. Маелор може почати щось підозрювати… ― план у голові принцеси починав дозрівати моментально, вона була готова продумати його до дрібниць прямо зараз, прямо тут, як…

Зненацька Вей ухопив її за долоню й проказав:

― Прошу вибачення, та на разі нараду закінчено.

І, не чекаючи нічиєї згоди, просто узяв, скористався закляттям телепортації і переніс їх із принцесою на звичну терасу. Вдень тут було не менш красиво, ніж увечері та уночі, проте зараз це було не тим, на що мала на меті звертати увагу Релі.

― Що ти робиш? ― насупилася дівчина.

― Ні, що робиш ти? ― обличчя Вея виглядало украй схвильованим. ― Тільки цей покидьок розіслав запрошення, а ти уже все продумала, чи не так?

Релі насупилася сильніше, уважно придивляючись до Короля Скорпіонів:

― А як інакше, Вей? Це єдине, чого нам не вистачало. Приводу постати перед ним і…

Веймонд важко видихнув. Він був готовий змиритись із тим, що на свято таки доведеться піти і більше того, він також вважав це чудовим збігом обставин, одначе…

Відійшовши убік, він пройшов кілька кроків, після чого зупинився і змахнув рукою:

― Чому це повинна бути саме ти? Та, хто поговорить із мерзотником і усе з’ясує? Чому користуватись закляттям і піддаватись ризику бути спійманою на цьому маєш бути ти?

Він підійшов упритул, уникнути відповіді було неможливо.

― Бо…

― Скажи мені, чому це маєш бути ти.

― Бо я… я уже говорила з ним, Вей. Я ― спадкоємна принцеса Медіаносу, я…

― Це не має жодного значення, ― жорстко відрубав Король Скорпіонів. ― Це не має узагалі ніякого значення, Ваша Величносте. А от те… що він припас кілька тузів у рукаві, ось це має ще й яке значення. Огх, ― важко видихнув він, ― він наче знає, що ми затіваємо усе це за його спиною!

Релі насупилася, ступаючи крок до Веймонда.

― Про що ти?

Він кілька разів закусив губу, а тоді різко наблизившись проказав:

― Карін Горн. Карін Горн справді твоя мати?

― Так, а що?.. ― Релі уже нічого не розуміла.

― А те, ― голос Вея не волів нічого доброго, ― що Карін Горн була найкращою подругою моєї матері. Вони часто разом збиралися, аби сотворити декілька заклинань. Хоча, усі в замку знали, що то було далеко не «декілька» і не просто «заклинань».

Релі повела бровами, аби проказати:

― Більше того, не повіриш, але увесь цей час я була впевнена, що моя мама мертва, ― Вей поглянув на неї нерозуміючим поглядом. ― Публічний дім, у якому вона проживала, було спалено під час однієї з перших навал сил Мерідії та Нордесте на Елесберт. Я спеціально розпитувала у людей та відьом, чи дійсно Карін Горн померла. Усі стверджували, що її тіло було знайдено та спалено спільнотою відьом. Схоже…