Король Скорпіонів мав рацію ― бергандо і справді виявилося незабутньою стравою. А ще більшу насолоду вона отримала, скуштувавши вина прямо із найкращої колекції королівської резиденції. Смак у нього був витончений, але водночас і звабливий, проникливий. Релі враз зрозуміла, що усе в цій залі було таким. На перший погляд величним, та насправді набагато глибшим. Погляд її ковзнув по стінах, на них вона не побачила жодного королівського портрета, як це було у більшості зал у її палаці. Натомість, на стінах висіли картини епічні виняткової майстерності ― ось на одній із них зображено безчесного товстотілого правителя, корона на голові якого плавиться, стікаючи золотом по його обличчю й перетворюючи його на розпечену жирну масу. Хтось міг би припустити, що сцена ця жорстока, та Релі ні на мить про це не замислилась ― вона абсолютно поділяла думку митця.
На іншому полотні було зображено уже більш приємного на вигляд правителя у чорній шкіряній одежі, схожій на ту, у якій вона вперше побачила Веймонда, коли він з’явився на порозі їхнього бенкету під час свята Миру. Темноволосий правитель, віддалено схожий на самого Короля Скорпіонів, стояв повернутий боком і тримав руки складеними у ліктях перед собою. Його долоні були схрещеними й повернутими назовні, так, мовби він намагався щось комусь дати. Навпроти нього стояла проста дівчина-селянка із кошиком фруктів у руках, вона простягала його королю. Інші селяни довкола повторювали королівський жест, проте погляди усіх при цьому не були спрямовані вниз. Усі вони дивилися чітко в очі своєму правителю, і в голові Релі промелькнула думка про якусь аж надто дивну для світу, який вона знала, ідилію. Ніхто із людей не спішив стати на коліна, коли бачив свого правителя, більше того, усі вони дивилися йому прямісінько в очі!
І тільки принцеса про це замислилася, як Король Скорпіонів шепнув їй на вухо:
― Це давня традиція нашого роду. Усі жителі Віделісу рівні. Неважливо, будь-то князь чи селянин. Ми живемо на одній землі, споживаємо її дари і ділимось ними.
Релі розвернулася до Вея:
― Значить, саме це означає цей жест? ― вона схрестила руки, перевернувши долоні догори.
― Ні, ― всміхнувся Король Скорпіонів. ― Цей жест, ― його мужні руки склалися у ньому, Релі уважно простежила за рухом кожного його пальця, ― означає, що ти віддаєш усю свою повагу і шану тому, кого зустрічаєш на своєму шляху.
Релі багатозначно хмикнула.
― Тоді зрозуміло, чому ця старенька так привітала тебе.
― Вона? ― ще проникливіше всміхнувся Вей. ― А чи помітила ти, Ваша Величносте, що і я відповів їй так само? ― Релі замислилась і змушена була визнати, що у той момент дивилася виключно на жінку.
У її голові просто за замовчуванням уже стояв факт того, що усі вітаються з правителем, а правитель натомість хіба киває головою. Принаймні, так завжди було у Медіаносі. Це було те, що вона бачила день у день, зростаючи у палаці. Це були речі, здавалося б, логічні і характерні для усіх королівств. Одначе, раптом принцеса усвідомила, наскільки мало знає про державу Короля Скорпіонів.
― Цей жест, ― додав Веймонд, ― означає, що ти не лише віддаєш усю свою повагу, а й серце. Я гадаю, ця традиція частково пішла від того, що усі ми так чи інакше є нащадками степових народів, ― очевидно, він мав на увазі території, що на разі підпорядковувалися імперії Асавейра. ― Та, на відміну від них, у нас серце не вважається просто органом в тілі, силою, що забезпечує життя. Серце ― це щось більше, щось набагато духовніше і глибше. Це зв’язок, котрий неможливо просто так зруйнувати.
Релі слухала його із таким захопленням, водночас розуміючи, наскільки насправді відрізняються традиції його держави та ті, згідно із якими вона жила до свого повноліття. Речі, що колись здавались чимось, що і обговорювати не слід, водномить змінили усі переконання принцеси про правління і трон загалом.
Правитель не повинен бути тим, хто все вирішує і кому не повинні суперечити. Справжньому королю ніхто не має цілувати ноги й віддавати останні копійки. Істинний владика перебуває на одному рівні із своїм народом, і тоді, і тільки тоді, народ прийматиме такого правителя без зайвих запитань.
Зв'язок. У Веймонда є нерозривний зв'язок із своїм народом. Принцеса ж ніколи й не намагалася його встановити. Весь цей час вона хотіла їх усіх урятувати, вберегти, повернути… та вона ніколи не задавала собі найголовніше запитання ― а чи хотіли вони цього? Чи дійсно народ Медіаносу прагнув, аби вона була їхньою королевою?
Певна річ, ніхто не хотів цього. На той момент вони не встигли оговтатися від того, що її батько виявився перевертнем, адже попередні правителі постановили, що усі істоти ночі ― зло і їх треба викорінювати. Її мати наказала стратити короля, вважаючи це цілком справедливим рішенням. Довіритись їхній доньці, ледве повнолітній юній принцесі, що толком не знає, як правити? Чорта лисого хто-небудь був готовий піти на це! Народу потрібен був правитель із твердою волею, чітким знанням, як вирішити ситуацію. Їм був потрібен владика, який мав, що дати, а не який волів усіх урятувати.
Раптове усвідомлення своїх основних помилок привело принцесу в жорсткий глухий кут. Вона зненацька уторопала, що всі ці роки бездумно билася об наглухо завалену камінням стіну ― вона стукала туди, куди її ніхто не збирався впускати.
Уже не мало значення, чи прагнув Маелор Жахливий захопити Медіанос чи увесь світ… він прийшов у правильний момент, коли Медіанос був роздроблений внутрішніми чварами, коли довіра до королівської родини впала до нуля. Він прийшов із чіткими цілями, прагненнями і способами вирішення проблем. Так, у кінці кінців його дії привели до дикої бідності, розрухи і страждань, та в свій час він був спасителем. Він прийшов із рішенням, коли все висіло на волосині. І навіть якщо зараз вони перебувають у стократ гірших умовах, ніхто з них уже не помічає цього, адже ефект короля-спасителя спрацював безвідмовно ― варто йому тепер сказати, що Медіанос живе найкраще з усіх держав на світі, і вони йому повірять. Вони повірять, бо саме він був тим, хто врятував їх від жахливих обманщиків і злодюг ― попередньої королівської сім’ї і, певна річ, її самої, Релі.
#986 в Фентезі
#155 в Бойове фентезі
#3381 в Любовні романи
#819 в Любовне фентезі
Відредаговано: 25.12.2024