Глава 28. Темрява наповнить тронну залу, й мандрівникам відкриється істина. Частина друга

Ошелешення прокотилося групою мандрівників, коли загадкова істота, що заволоділа свідомістю Кіари, раптово не виявила бажання повторювати сказані Релі слова. Ба більше, не повторила вона і вигукнутого Лісанною. Давіс обійшов дівчину, аби позирнути на Кіару із цілковитою підозрою:

― Чому ти не повторюєш?

Більше двадцяти секунд пронизливої тиші. Веймонд оцінив, що темрява уже достатньо сильно наблизилася до них. Іще трохи ― і вони не зможуть поміститися в межах освітленого коридору, не стаючи один перед одним.

В ту ж мить сталося те, чого не очікував ніхто:

― Чому ти не повторюєш? ― озвалася загіпнотизованим беземоційним голосом Релі.

― Якого біса?! ― з жахом закричала Лісанна, відсахнувшись від принцеси. ― Тепер воно в тобі?!

Вона відступила убік, аби віддалитися від неї, та не помітила, що ступила в пітьму, котра була зовсім поряд. Відчуття всеохопного страху заволоділо юною мисливицею, вводячи її в конкретний ступор і небажання що-небудь робити. Вчасно за руку її вхопив Давіс, моментально витягаючи з пітьми й ставлячи перед собою.

― Зовсім здуріла?! Ми іще не знаємо, що це таке! Дивися під ноги! ― гаркнув він, як завжди, неприємним голосом.

Лісанна полохливо зиркнула на нього й відсторонилася. Уздрівши цей погляд, блондин поспішив відпустити її руку, мовби вона могла обпекти його долоню. Дівчині захотілося якнайскоріше відвернутися і не дивитися на нього, та ситуація цього не дозволяла…

― Що відбувається? ― озвалася Кіара. Підняла руку із компасом і зиркнула на нього. Стрілка більше не крутилась, впевнено вказуючи на трон.

― Ваша Величносте? ― Веймонд підступив до Релі, аби обережно поглянути їй в очі. Разом з тим став оглядати й тіло ― якось же ця істота мала у неї потрапити!

― Ваша… Величносте? ― повторила принцеса.

― Якого чорта?! Коли воно встигло в неї перескочити?! Що за бісове лайно?! ― не втримався Давіс, вихоплюючи меч.

Одначе, Король Скорпіонів раптово озвався до нього якимось занадто спокійним голосом:

― Зажди. Ця істота, мені здається, я знаю її.

Релі скоромовкою повторила слова Давіса, затим і слова Веймонда. Лісанна позаду них підійшла до Кіари. Обидві обмінялися стривоженими поглядами й спрямували очі на трон. Компас безсумнівно вказував саме туди. Врешті, не обмовившись і словом, юна мисливиця кивнула Кіарі і, важко вдихнувши повітря, направилась просто до трону, поруч із яким стогнав князь-зомбі, не в змозі підвестися.

Давіс мовби інстинктивно відчув небезпеку.

― Ліс, стій!

Тільки він це викрикнув, а Релі повторила, як пітьма грубим наступом зійшла з боків, відмежовуючи Лісанну від інших.

Він рвонув уперед, проте рука Кіари затримала його. Пітьма була зовсім поруч. Лісанна крикнула, дивлячись на трон:

― Компас показує сюди! Я… повинна спробувати!

І направилась туди. Давіс та Кіара напружено дивились їй услід.

― Ти знаєш, що я скажу, чи не так? ― спокійно проказав Вей, оглядаючи Релі. Вона повторила його слова. ― Спочатку ти просто повторюєш, потім же починаєш випереджати. Як це працює?

Релі проказала це уже майже одночасно із Веєм. Наступним кроком точно було…

― Ти перебуваєш мовби зовсім поза часом, ― моторошним голосом проказали уста принцеси одночасно із устами Короля Скорпіонів, ― знаєш, що було й що буде. Ти безтілесна істота, та яка твоя мета? ― невеличка пауза, під час якої Релі пронизує Вея неабияк моторошним пильним поглядом. ― Скажи мені, і я допоможу тобі. Тобі не потрібно копіювати чи повторювати за нами, просто скажи. Ми…

― Домовились? ― проговорила Релі.

― Домовились? ― зронив Король Скорпіонів і тут же відсахнувся.

― Негайно покинь це тіло, інакше… ― тепер міміка Релі активно брала участь у розмові. Секундою пізніше м’язи лиця Веймонда змінились так само і він процідив:

― Негайно покинь це тіло, інакше…

Кіара поступово озирнулася до них. Давіс продовжував спостерігати за тим, як Лісанна із компасом у руці зупиняється біля трону. Там явно щось було. Вона зазирнула під сидіння…

― Я не жартую, ― насупилася Релі, різко виступаючи уперед.

― Я не жартую, ― ступив крок до неї Веймонд.

― Не може бути, тепер… тепер це він! Тепер воно у ньому! ― з жахом скрикнула Кіара. Давіс озирнувся до неї.

― Я знайшла! ― зненацька долинув крик з-за трону. Лісанна тримала у руках якусь древню золоту чашу. Дівчина вголос прочитала: ― «Той, хто звідси зіп’є і ритуал завершить, бажання того відразу зразу здійснить». Це древня мова Континенту. Слова доволі прості, тож я…

― Давай скоріше сюди! Перестрибни кляту пітьму! ― закричав Давіс.

Лісанна здійнялася з місця, розігналася і, перестрибнувши через пітьму, вмить опинилася поруч з усіма. Коли тьма заполонила трон, усі дещо усвідомили…

― Зачекайте-но, та істота… ― проронив Давіс.

― Вона більше не повторює, ― з острахом проказала Кіара.