Глава 23. Магічний компас, знайдений у сховку відьми, приведе мандрівників до відкриття

Спогади обірвалися так само різко, як і почались. Усі опинилися у відьомському будиночку, не бажаючи прийняти факт того, що усе закінчилось на найцікавішому. Вогняна сфера у повітрі розчинилася, й Релі неквапом відійшла убік. Лісанна виявилася першою, хто вирішив висловити власні припущення:

― І це все? Ні слова про те, в чому полягає ритуал?

Кіара неспішно кліпнула очима:

― Це все, що вдалось дістати. Можливо, в головах відьом було щось іще, проте…

Давіс якось роздратовано зауважив:

― Закляття воскресіння мертвих… Усім відомо, що такого не існує!

― Хіба не чув, що сказав… ― по звичці у відповідь огризнулася Лісанна, але, зненацька знітившись, відвернулася й відійшла вбік, і секунди не дивлячись на Давіса.

Релі чітко відмітила явну напругу між ними. Ще би! Щойно одна з відьом заявила, що вміє читати найпотаємніше і видала, що Лісанна весь цей час була закохана у Давіса. Будь-хто волів би після такого крізь землю провалитися!

На щастя, Кіара виявилася тією, кого більше цікавила реальна ситуація, а не взаємозв’язки між юними мисливцями:

― Вони працюють разом? Ірвін та Маелор Жахливий? ― було видно, що його ім’я звучало з її уст із видимим страхом.

― Ні, ― швидко відказала Релі, поглянувши на королеву Мерідії.

― Але ж у нього тіло її доньки!

Релі переступила з ноги на ногу, аби спокійно зауважити:

― Це правда, ― все ж, якою би спокійною не намагалась здаватись принцеса, тіло її видавало. Дівчина квапливо схрестила руки на грудях й взялася постукувати пальцями по зігнутому ліктю іншої руки. Що би там не було, але такі деталі життя Ірвін багато що проясняли, але й утворювали чимало додаткових запитань.

У розмову плавно втрутився Король Скорпіонів, що уже встиг відійти вбік і взятися оглядати відьмині пожитки у шафках, комодах та сервантах:

― Та у Ірвін своя гра. Вона занадто сильно любить владу, щоб дозволити Маелору стати наймогутнішим. Водночас, вона не збирається сходити зі сцени ― зараз вони в ситуації, коли на словах між ними угода, але на ділі кожен зі свого боку тягне канат.

― Але для чого Маелору закляття воскресіння? Кого він хоче воскресити? ― насуплено запитав Давіс.

― У нас у всіх є ті, кого ми б хотіли воскресити, ― видихнувши, відверто промовила Релі. ― Але якщо це не та причина, тоді ми в більшій дупі, ніж здається.

Лісанна зиркнула на неї хижим поглядом, все ще тримаючи досить величеньку дистанцію від них всіх. Релі тим часом дістала із мішечка цянь-кунь Чорну смерть й провернула лезо у руці так, щоб його освітило денне світло із вікон будиночка.

― Вона знає, що кинджал ― єдина в світі річ, здатна її підкорити. Нащо дала його тобі… ― змахнула рукою Лісанна. ― Маелор хіба не знає, що це цей кинджал? Якщо він старший за Ірвін, значить… він міг намагатися добитися тієї ж угоди і від попереднього Прародителя і…

― Попередній Прародитель передав кинджал Ірвін… якщо я правильно розумію, він фактично сам дав їй себе вбити і стати новою наймогутнішою магинею, ― зауважила Кіара, задумливо потираючи акуратне підборіддя.

― Тоді все сходиться, ― знизала плечима Лісанна. ― Маелор дістав його до ручки. Маг просто вирішив позбутися відповідальності.

― А за одно і життя, бр-р-р, ― аж струсила плечима королева Мерідії й повернулася, аби подивитися, чим там займається Веймонд.

― А скільки йому років було, ти знаєш? Цікаво, проживи ти 3000+ років, та ще й останній час тебе постійно дістає один тип, в мріях якого захопити весь світ, не зробила б так само? ― буркнув на це Давіс.

Він дивився виключно на Кіару, тож Лісанна дозволила собі на мить спрямувати очі на блондина. Її охопило якесь сильне сум’яття, мовби тепер вона була розкритою книгою, зміст якої бачили усі, незалежно від того, читали вони її, чи ні.

Нарешті відвівши очі від Вея, що рився у пожитках відьом, Релі промовила:

― Ви маєте рацію, ― її погляд плавно пробіг по усіх трьох і зупинився чомусь на Кіарі, ― якби Маелор Жахливий хотів, він уже забрав би кинджал у мене. Тож він або не знає, або використовує ці знання у своїх цілях.

― Як? Хіба нелогічно забрати кинджал і наказати Прародительці здійснити ритуал? ― Давіс втомлено закотив очі.

Та в ту ж мить долинув голос, який усі уже й не сподівалися почути:

― Ви, видно, узагалі не тямите у відьомстві…

Усі блискавично озирнулися ― відьма Віола уже підводилася на ноги після нокауту. Одночасно, мовби це було якимсь трюком близнючок, отямилася й інша відьма, зауважуючи ще із підлоги:

― Раз вже попорпалися у наших головах, вам слід знати.

Віола схопилася обома руками за стіл для приготування зілль та настоянок, аби проговорити якимось не вельми приємним голосом, мовби спеціально з метою напружити обстановку:

― Важкі часи насуваються на наш світ. Ми уже багато прожили, і дещо знаємо. Ритуал ― надзвичайно нелегка затія. Інгредієнти до нього та сам текст закляття неодноразово намагалися відшукати наймогутніші світу цього. Усі вони згинули у процесі.