Глава 15. У будинку відьми розкриється істинна сутність того, в чиїх руках сила шалена. Частина друга

Спочатку кров кількома краплями окропила прогнилу дерев’яну підлогу. Тоді, коли пролунав глухий звук падіння людських тіл, кров потекла рікою. Серце Релі на кілька секунд зупинилося, а звуки й картинка довкола сфокусувалися лише на одному ― Давіс і Лісанна були мертвими. А їхні голови валялись під ногами Короля Скорпіонів. Холодного, байдужого й жорстокого Веймонда Скорканса, якому вона нещодавно заприсягнулася довіряти, що б там не було.

Але зараз жахлива картина постала перед принцесиними очима, поступово занурюючи її у відчуття тотальної безвиході й нерозуміння.

А тоді увесь стан шоку розірвав пронизливий крик Кіари.

― А-а-а-а-а-а-а! А-А-А-А!!!!! ― вона кричала, наче різана, хапаючись руками за обличчя. ― Він убив їх! Убив! Безпощадно убив! Релі!!! Він… він…

Принцеса аж підскочила, коли почула власне ім’я. Та що вона могла зробити?.. лиш витріщилася на Кіару із вкрай ошелешеними очима… з голови ж ніяк не виходила картина цього кривавого жаху, що трапився хвилину тому. Запах крові стояв просто нестерпний. Він пробирався крізь ніздрі, здавалося, до самого мозку, породжуючи у ньому моторошні картини.

Та в ту ж мить Король Скорпіонів опинився позаду Кіари і моторошно прошепотів їй на вухо:

― Я уб’ю і тебе, якщо не замовкнеш прямо зараз.

Релі насуплено поглянула на нього. Що в біса відбувається?! Вона хотіла скрикнути це вголос, але щось мовби стримувало її… мовби якась внутрішня її частинка все ще…

А тоді принцеса мовби несвідомо відвела очі вбік, в ту сторону, де мали лежати трупи їхніх вірних помічників…

Як їх там не виявилося!

В ту ж секунду, як дівчина вирішила знову поглянути на Веймонда, усе довкола заполонилося непроглядним сірим туманом. Усі предмети інтер’єру розчинилися в ньому, оточуючи трійцю щільною сірою масою.

― Що відбувається?! ― викрикнула принцеса. За мить вони уже стояли спина до спини.

Меч Давіса просто в руках Веймонда обернувся тим самим туманом, й він зронив:

― Боюся, що нічого хорошого, Ваша Величносте.

Релі враз усвідомила… Давіс і Лісанна… вони були несправжніми! Усе це… у цьому будинку явно присутні могутні сили, що намагаються ввести їх в оману… одначе, коли усе це почало відбуватися?

Принцеса мимоволі пригадала, як Лісанна говорила про те, що злими не народжуються, а стають… невже уже тоді…

Зненацька голос Веймонда позаду неї зробився настороженим:

― Залишайся напоготові, Ваша Величносте. Хтозна із чим ми можемо тут зіткнутися.

Та Релі лиш запитала, оглядаючись на нього через плече і паралельно дістаючи із мішечка цянь-кунь свій кинджал:

― Що це було? Як ти дізнався, що вони несправжні?

― Лісанна й Давіс? ― абсолютно спокійно відказав їй Король Скорпіонів, позираючи слідом, мовби це зовсім не він щойно сотворив тут криваву баню. ― Чесно? Не знаю. Я покладався виключно на власну інтуїцію, ― додав він із ледь помітною легкою усмішкою.

На власну інтуїцію?! Релі так і ошаліла. А якби його інтуїція…

― Ваша Величносте, ― зненацька звернувся Король Скорпіонів знову ж таки настороженим голосом. ― Я іще не до кінця відновив свої магічні сили після Червоної Меланхолії. Гадаю, нам краще повернутися.

Релі насупилася. Вона чудово розуміла ― якщо Веймонд так говорить, значить, загроза у цьому будиночку реальна. Але що ж це? Воно так ретельно подбало про створення ідеальних клонів, щоб заманити їх сюди…

― Ні, ― твердо відказала Релі, відходячи від Вея. ― Ми повинні дізнатися, хто стоїть за усім цим.

Її погляд чітко сфокусувався на Кіарі, що стояла дещо далі від них, явно намагаючись розгледіти бодай щось крізь туман. Мовби відчувши погляд на своїй спині, дівчина почала поволі обертатися. Вей підозріло насупився, підходячи поближче до принцеси… Релі ж дивилася дуже уважно, а момент ставав все більш напруженим, бо Кіара поверталася надто неспішно…

Зімкнувши губи, де Вантелл поволі зосередила у лівій руці саму пітьму, а тоді змішала її зі світлом… до моменту, коли Кіара покажеться їм обличчям, залишалися лічені секунди…

― Яви свою істинну сутність! ― вигукнула принцеса, відправляючи чорно-білу сферу енергії просто в Кіару.

Втім, щойно вона влучила у ціль, сталося неочікуване. Веймонд прудко опинився перед принцесою, хапаючи її лівою рукою за праве плече і мовби ховаючи за своїм тілом, як… усе осяяло нестримно яскраве біле світло. А затим із нього пролунав голос, що належав явно не королеві Мерідії:

― Неймовірно. І як же ви здогадалися, що це не ваша подруга?

Веймонд миттю відступив, дозволяючи Релі поглянути на власницю холодного голосу.

Релі так і остовпіла. Димова завіса зникла, й знову перед очима опинився інтер’єр відьомського будиночка. Одначе тепер за порожнім раніше великим столом хтось сидів, зв’язаний по руках і ногах. Голова виглядала опущеною, хоча в’язень безсумнівно зоставався при тямі. Перед зв’язаною дівчиною стояв накритий різноманітними стравами стіл. І лиш уважніше придивившись, Релі помітила у всьому цьому дещо до чортиків жахливе…