Глава 14. У будинку відьми розкриється істинна сутність того, в чиїх руках сила шалена. Частина перша

― Що ж, ― розірвав тишу Король Скорпіонів, енергійно розводячи руками, ― принаймні, тепер ми знаємо напевне: Чорна смерть ― і справді та сама легендарна наймогутніша у світі зброя, здатна підкорити навіть саму Ірвін-Прародительку.

Кіара, що іще донедавна стояла у ступорі, вирячила на нього очиська:

― Та ну, так і напевне??? Вона ж навіть ним не скористалась! ― і позирнула на Релі, котра поспіхом ховала кинджал у мішечок цянь-кунь.

― І що ж тепер? Звідки нам знати, що задумала Ірвін? ― проказала Лісанна.

Релі підступила поближче до Веймонда і проговорила, дивлячись йому чітко у вічі:

― Істина в тому, ― вона кліпнула, мовби насолоджуючись його чарівливою зовнішністю, ― що ми граємо у шахову партію і є фігурами на дошці суперників ― Маелора Жахливого та Ірвін-Прародительки.

― І який приз чекає на переможця? ― не зводячи з неї очей, кинув Вей.

Релі знизала плечима. Кіара раптом схопилася:

― Слухайте, а звідки Маелор Жахливий узагалі міг дізнатися про… ― вона задумалася всього на секунду, здогад прийшов до неї сам по собі, огортаючи зсередини відчуттям неабиякої тривоги: ― Чорт, Адрі…

Ніхто навіть і не помітив, як з-за кущів вийшов Давіс і спокійно проказав:

― Усе із нею буде гаразд. Якби йому було це потрібно, він убив би її і всю її сім’ю ще десять років тому.

А тоді поглянув на здивовану його появою Кіару так, мовби увесь цей час насправді був тут, просто не подавав виду. Лісанна ж на нього не зреагувала взагалі ніяк. Релі уважно за цим вслідкувала, а тоді промовила не менш спокійним голосом:

― Кіаро, ти украла у нього з-під носа Дзеркало Багатодушшя, хоча роками ніхто не міг до нього дістатися. Не думаю, що він допустив би це, якби це не було його бажанням.

Повелителька вогню округлила очі, спрямувавши їх на принцесу:

― Стій… ти… кажеш, що мені це вдалося, бо він дозволив?! Тю, та це бісове Дзеркало…

― Виявляє істинні бажання того, хто у нього подивиться, ― таємничо повідомила Релі, ― артефакт надзвичайно могутній в умілих руках. Нам потрібно почати вести свою гру. Віднині шахові фігури зміняться, ― переконливо обвівши очима Кіару й Веймонда, зауважила вона.

Король Скорпіонів якось поспішно відвів погляд.

― В будь-якому випадку з поля зору зникли три важливих мені об’єкти. Кіара Лоран, Аврелія де Вантелл та Дзеркало Багатодушшя. Повернеш їх усі мені, поки я розбиратимуся із повелителькою півночі і… можеш вважати, що я коли-небудь ненадовго задумаюсь над тим, аби пощадити твою сестру.

Ці слова, сказані мерзотником йому в обличчя, пройшлися по тілу болючим лезом. Веймонд мовби відчув, як відірвалися шматки плоті всередині, як застогнали клітини. Верхня губа його ледь помітно смикнулася…

Релі пильно стежила за ним… здавалося, жоднісінька емоція не пробилася крізь його емоційні щити, хоча принцеса так сподівалася… їй потрібно було бодай щось, щось, що змусило б її цілковито йому довіритися. Але він досі не дав їй жодних відповідей. Так, він був фізично поряд із нею, і вона могла бути впевненою, що якщо зараз на них нападуть, він кинеться її оберігати, але…

Релі зненацька замислилася про найочевидніше. Це ж і було те, що замислив Маелор Жахливий. Посіяти у ній сумнів. Усе, що було, вело до цього. Аби вона більше йому не довіряла! Аби вважала те, що між ними, всього лиш фізичним потягом…

Яка ж вона дурепа!

Вона ж знала усе ще тоді, у вежі в Нордесте, коли Адріель та інші поливали його брудом, звинувачували у всьому. Тоді вона не сумнівалася. Як і тоді, коли вперше поцілувала його у підземному місті Іллін.

Хіба ж після усього, що вони пережили, має значення бодай…

Релі пильно вдивлялася в його обличчя. Безсумнівно, те щось було справді значиме. У ньому відбувалася справжня боротьба. І, тим не менш, принцеса усвідомила, що ні за що на світі не відвернеться від нього. Навіть якщо в якийсь момент він більше не кинеться її захищати.

І поки обоє були у своїх думках, Лісанна якось підозріло поглянула на Кіару й проголосила:

― До речі, щодо того, що ти сказала Ірвін. Ти не права. «Немає злих таких, що стали злими з часом». Це абсолютна брехня. Я могла стати злою. Якби Веймонд та Давіс не знайшли мене, так би й було. Я була б нічим не кращою за свою сестру, я знаю. Так що це неправда. І мені щиро жаль, що тобі доводиться так думати.

Кіара аж очі округлила ― і з чого б це їй ось так рандомно вивалювати це на загал?!

― А втім, ― зронила Лісанна, повертаючись до Веймонда й Релі, ― не про те мова. Мені здалося, чи он там вдалині і справді є… дім?

Усі так і поглянули у вказаному напрямку. Кіара все ще переварювала викинуту їй в обличчя інформацію. «Іще чого?! ― пролунало в її голові. ― Якби так було, я була б іще лихіше, ніж твоя сестра! Подумай тільки, ким була моя мама! У тебе не було часу із люблячими батьками, але мої не були люблячі. Якби я була злою від самого початку, усі у моєму королівстві зараз були би шовкові! Натомість я швендяю на іншому континенті, поки мою державу із дня на день захопить всемогутній завойовник. То як, я все ще недостатньо зла, правда?!»