Глава 13. Приклавши кинджал до горла, принцеса жадає знати правду

Ірвін сердито вдивлялася у сповнене страху й приреченості обличчя королеви Мерідії. Здавалося, у ту мить від могутньої повелительки вогню не залишалося ані частинки. Та й, зрештою, хто б не злякався, схопи їх за шию наймогутніша на світі магиня Ірвін?

Погляд янтарних очей уп’явся в неї, пропалюючи вщент, здавалося, у той момент вона могла чути усі найпотаємніші думки. Тому Кіара так і зосередилася: «Будь ласка, будь ласка, тільки не думай про лорда Ровена! Він же й не красень зовсім і, очевидно, подобається Адріель! Це заборонений овоч, і він тебе ніколи не цікавив, Кіаро!»

Та вартувало Кіарі подумки вилаяти себе, як Ірвін зловтішно посміхнулася:

― Королева Мерідії, значить… і як давно ти кохаєш лорда північних земель?

Кіара так і отетеріла. Очі її округлилися формою монеток, вона була просто в шоку! Невже Ірвін-Прародителька і справді читає думки???

Зненацька повітря неподалік розсік хтось неймовірно швидкий, і вже за долю секунди Кіара стояла абсолютно вільна. Роздався сповнений стійкої незворушності голос, й до шиї Ірвін було прикладено кинджал:

― А як давно всемогутня Ірвін застосовує силу по відношенню до своїх клієнтів?

Релі була неабияк непохитна, одначе, незважаючи на спопеляючий погляд, на устах у принцеси красувалася невимушена легка усмішка ― її найулюбленіший козир.

Навіть ні на секунду не здивувавшись Чорній смерті поряд із своїм горлом, Ірвін звела брови догори й протягнула звивистим голосочком:

― А з яких це пір славнозвісна королева хаосу опікується долею властительки ворожого королівства?

Релі ледь чутно хмикнула:

― Що ж, моя слава випереджає мене саму, ― вона на мить відвела погляд, аби впевнитися, що Кіара та Лісанна знаходились на безпечній відстані. Король Скорпіонів стояв неподалік, уважно спостерігаючи за ними двома, але в принцеси не було достатньо часу, аби зауважити вираз на його обличчі. Вона знову повернулася до Ірвін й цього разу уже не була такою ввічливою. Її обличчям неочікувано поширилася сама пітьма, погляд охолов, а саме лице стало маскоподібним: ― Ти скажеш мені усю правду, Прародителько Ірвін.

На секунду Релі опустила очі на кинджал. Закляття правди безсумнівно мали прийти в дію. Ірвін дещо спохмурніла, блиск в її очах втратився, але прониклива хижа усмішка із уст не зникла:

― Бачу, ти дарма часу не втрачала, дорогенька. Рятуєш від мерзотниці Ірвін повелительку вогню, таки зуміла завести друзів у такі то часи, що склалися. Чи можна стверджувати, що ти так нічого й не навчилася, принцесо? ― несподівано Ірвін заволоділа неабиякою проникливістю, її очі зазирнули в саму душу. ― Зрештою, довіряти не можна нікому, а дружба й довіра усім підряд ― просто непотрібний тягар…

Обличчя Релі пронизала нещира усмішка, погляд все ще здавався крижаним:

― Звідки тобі знати?

― Звідти, що те, що трапилося із тобою десять років тому, траплялося зі мною не один раз, ― не було жодного сумніву, що Ірвін говорила правду. Проте Релі не зводила з неї очей. ― Втім, я тобі не вірю. Ти добре засвоїла урок. Навчилася тримати їх близько, та занадто не підпускаючи, ― мигцем погляд Ірвін ковзнув по Веймонду, але Релі спеціально притиснула клинок сильніше, ― ах-х, ― солодко протягнула Ірвін. ― Частенько упізнаю молоду себе у тобі. Ти добре вчишся. Можливо, зможеш обманути саму смерть. Вдруге, ― зауважила Прародителька, уїдливо усміхаючись.

Релі цілковито проігнорувала усе сказане.

― Для чого тобі це, Ірвін? ― принцеса злегка прищурила очі, ― ти укладаєш стільки угод і задля чого? Задля людських душ? Сили, що вони її дають? Е ні, ти уже й так наймогутніша. Ти можеш зупиняти і породжувати війни одним клацанням пальців. І все ж, ти уже давненько вшиваєшся довкола мене і моєї сім’ї.

Зловісна усмішка вкрила уста Прародительки, вона провела очима знизу-вверх:

― Він розповів тобі ще тоді, чи не так? Задовго до твого народження я прокляла усі три королівські сім’ї на Лантеї, аби у них народжувалися лише дівчатка. Й усе задля того, аби народилась ти, Релі.

Цей момент неабияк шокував Лісанну та Кіару, вони аж перезирнулися. Натомість Король Скорпіонів залишався цілковито серйозним, як і Релі, котра навіть бровою не повела:

― А ще ти взяла угоду з мого батька, аби приховати мою внутрішню сутність. І навіть знову звільнивши її, ти одягла на мене ось це, ― принцеса змахнула лівою рукою, аби оголити праве зап’ястя, яке сковували підшкірні лінії алевіатів.

― Ти чекаєш від мене підтвердження, чи хочеш, аби я зняла їх, Ваша Величносте? ― стрельнувши очима, запитала Ірвін. Не було жодних сумнівів ― вона була тією ще умілицею вести маніпулятивні переговори. ― Щодо першого ― так, це була я. І я не просто узяла угоду з твого батька, я показала йому все. Показала, як ти страждатимеш, поки твоє королівство гинутиме у вогні заокеанського загарбника. І все ж, я знала, що мені знову доведеться активувати твою силу. Ти добре знаєш, дорогенька, що я володію силою Провидця. Мої очі бачили багато, і знають чимало, але є і те, що від них приховано.

І замовкла. Тоді Релі зиркнула на неї із німим запитанням: «Ну а друге? Що скажеш на друге?»

― Хочеш знати, чому я знову не знімлю їх з тебе, щоб ти розібралася із ним? Х-х, ― широко всміхнулася Ірвін, показуючи гнилі зубки, ― ми обоє чудово знаємо відповідь на це запитання.