Глава 11. Немає злих таких, що стали злими з часом

Лісанна не поверталася на пляж усю ніч. Якийсь час вона бездумно бродила туди-сюди однією і тією ж самою дорогою, та опісля втомилася і просиділа на пеньку години зо дві, вдивляючись в одну точку. Імовірно, вона довго думала, бо одна з її ніг постійно тупотіла по землі, а пальці перебирали волосся, заплетене у довгу косу.

Врешті, практично на світанку, Лісанна зіскочила із пенька, дістала із гаманця магічну монетку і, підкинувши її у повітрі, подумки оголосила своє бажання із заплющеними очима.

Коли ж дівчина розплющила очі, Ірвін-Прародителька уже стояла перед нею. Сьогодні вона була одягнена у зручну чорну лляну сорочку, коричневі вільні лляні штани й мала на плечах чорну парчову накидку із хутром під шиєю. До слова, була зовсім боса. Видок Прародительки викликав у Лісанни ще той шок, та вона негайно владнала із емоціями:

― Скільки буде коштувати, якщо я попрошу тебе когось убити?!

Очі Ірвін так і розширилися. Звісно, не було жодних сумнівів, що це вперше їй виголошували таке бажання в лоб, проте Прародителька не втрималася від характерного:

― Оу. Так відразу і убити? А ти впевнена, що матимеш, чим заплатити, дорогенька? Чи відомо тобі, що послуги всемогутньої Ірвін не оплачуються сріблом, як не оплачуються і золотом, ― зронивши це у своїй характерній харизматичній манері, Ірвін провела кігтястими руками по повітрю і вишкірилася у найзловіснішій із своїх посмішок.

Лісанна не мала наміру церемонитись:

― Мені про все відомо! Лише назви плату і зроби це!

― Хм, ― протягнула тоді Ірвін, озирнувшись довкола і взявшись поволі крокувати довкола Лісанни. Юну мисливицю це страшенно дратувало ― вона так і озиралася, витріщаючись на Прародительку лютими очима. ― Скажімо, я можу це зробити. Можу знайти і убити твою сестру Лею, ― на цьому моменті Лісанна підозріло насупилась, і Ірвін аж засяяла від радості ― цю дитину шокувало, що вона знає, як звати її сестру! ― Одначе… убити це ж зовсім просто. Звісно, ― вона оцінююче витріщилася на Лісанну, ― тобі знадобиться іще декілька років практики, але ти цілком змогла б зробити це сама. Натомість же повернути тобі сестру… ось це уже набагато цікавіше запитання.

 Лісанна різко насупилася. Ірвін зупинилася, поглядаючи на неї збоку. Хижа усмішка красувалася на устах Прародительки ― вона навіть не приховувала, що ловила цілковите захоплення від того, як уміло вдавалося маніпулювати своєю жертвою.

― Але й плата буде відповідною, ― проспівала тоді Ірвін. ― Не забувай, любонько, будь-яка магія…

― Має свою плату, ― швидко закінчила за неї Лісанна, все ще вдивляючись у Прародительку лютим палаючим поглядом. Ірвін аж виструнчилася ― ти ба, яка розумна дитина! ― Я готова…

Та не встигла Ірвін як слід насолодитися моментом і почати реготати своїм фірмовим сміхом, як з лісу донісся крик:

― НІЧОГО ВОНА НЕ ГОТОВА!

― А? ― Ірвін аж придивилася, хто там кричав.

― НІЧОГО ВОНА НЕ… не… НЕ ГОТОВА! ― Кіара бігла сюди з усіх ніг, і її стало видно з-за дерев лише через хвилину. ― Вона не готова! Ти на це не готова, Лісанно! ― відчеканила властителька вогню, зупинившись і виставивши уперед праву руку із направленим вказівним пальцем. ― Не здумай укладати угоду із нею!

Вид у Кіари був войовничий. І, тим не менш, доволі таки кумедний. Розтріпане волосся, неохайний одяг, великі очі і пухкі губи. Та вона ж до чортиків злякається, якщо ззаду на неї ненароком щось нападе, і спалить увесь ліс!

Ірвін зловтішно усміхнулася і, спокійно склавши руки на грудях, пройшлася повз:

― Треба ж, моя репутація випереджає мене саму. І чому ж це ви так високо незадоволені моїми послугами, Ваша Величносте королево Мерідії?

Кіара зміряла її швидким поглядом і поспіхом опустила руку, на якій ще нещодавно красувалося вторговане у Ірвін закляття телепортації.

― А я ж узагалі не узяла із тебе плати, ― зауважила Ірвін так, мовби зробила їй величезну послугу. Лісанна на фоні аж округлила очі ― в сенсі не взяла?!

Якусь мить Кіара витріщалася на Ірвін, важко дихаючи. Її брови були насуплені, а погляд пильний, та тривало це недовго. Змахнувши рукою, запальна королева Мерідії заголосила:

― У всякому разі! Ти думаєш, що вона потребує свою сестру? Ти маєш знати, якою вона стала, і знаєш, за цих умов пропонувати їй таку угоду… це просто верх безумства! Хоча… ― Кіара лиш на мить замовкла, аби перевести дух, ― ти ж і є божевільна!

На це Ірвін лиш пирхнула, закочуючи очі:

― Була б я останньою дурепою, пропонуй я таку бездарну угоду! Моя пропозиція, ― повернулася вона до Лісанни, ― Лея повертається такою ж, як ти знала її у дитинстві. Ні тобі служіння зловісному завойовнику, ні тобі…

― Серйозно?! ― тут же спалахнула Кіара. Тоді уже і Лісанна, і Ірвін ошелешено поглянули на неї. Кіара аж переступила з ноги на ногу, аби пояснити: ― І це ти вважаєш гідною угодою?! Так от, слухай сюди, Ірвін-Прародителько! Її сестра з самого початку була такою! Її вже точно не утримують силою. За стільки років… будь-хто уже знайшов би спосіб утекти, або ж у безвихідній ситуації… покінчити із усім цим! Тільки подумай, стала б вона добровільно служити цьому виродку, якби мала здоровий глузд? Стала б вона погрожувати Давісу, Релі та Королю Скорпіонів?! Та у неї немає клепки! І ніколи не було! Що з того, що ти повернеш її такою, як вона була… якщо люблячої й доброї сестри Леї ніколи не існувало!