Візуалізація ― глава 29

Софі, одягнена у досить просте бордове плаття, нервово ходила туди-сюди у власних покоях. Очі її бігали туди-сюди, мовби вона про щось дуже ретельно роздумувала. Аж раптом дівчина зупинилась і, твердо щось вирішивши, зібралася вийти із покоїв.

― Ваша Величносте, королева… Її Високість повели у в’язницю.

Софі так і округлила очі.

― Що? Що ти таке кажеш, Еніс?!

Служанка зіщулилася.

― Ваша Величносте, ваш чоловік… він надав королівській раді незаперечні докази того, що ваша мати підмінила зілля, яке стримувало внутрішнього звіра вашого батька! Але… не це головне… а те, що він знайшов також і докази того, що ваша мати отруїла короля й королеву Мерідії та Нордесте! Тепер усі переконані, що вона ― причина війни, що уже розпочалася на наших кордонах з обох сторін! У… у палаці за кілька годин станеться справжній переворот! Люди вимагають негайно повісити королеву!

Софі відчула, як їй бракне повітря. Учора стратили її батька в неї на очах, вона не спала всю ніч, переживаючи, що Марден з’явиться у її покої, аби здійснити те, що робив кожної ночі. Він не з’явився, але ця новина… чорт побери, Марден зробив усе це, аби захопити владу!

― Ваша… Величносте? ― Еніс уважно придивилась до принцеси. ― Ви…

― Звісно, я не в порядку!!! ― заволала Софі, тут же зіскакуючи з місця. Вона розвела руками, стиснула їх в кулаки, ударила по своєму платтю, тоді закрокувала туди-назад. і, врешті розвернувшись, процідила із сльозами на очах: ― Геть.

Зненацька у кімнаті почувся шурхіт. Дівчина моментально опустила подушку і спрямувала погляд в напрямку джерела звуку ― якраз в ту ж секунду двері однієї із її шаф прочинилися і звідти вийшов…

Обличчя Софі сповнилося щирим шоком.

― Н-нік?!

Астрід нервово крокувала туди-сюди. Релі мовчки сиділа на одному з ліжок. Врешті-решт, молодша де Вантелл вигукнула:

― Ми повинні витягнути звідти Софі!

Релі, котра, вочевидь, іще і близько не відійшла від втрати батька, відповіла не одразу. Вона зміряла молодшу сестру виснаженим поглядом.

― Релі, ми маємо щось зробити! Цей клятий ідіот Марден Бейвейр от-от захопить владу в Медіаносі!

― Я знаю, ― сухо відповіла Релі. ― Ми обов’язково щось придумаємо.

Та Астрід лише роздратував удаваний спокій сестри:

― «Щось придумаємо»?! Релі, потрібно діяти негайно! Невже ти забула, хто такий Марден Бейвейр?! Над ним ніхто не має влади, навіть його батько! Допоки він був на Раварині, усім було чхати, але тепер… тепер, коли він прийшов сюди, він ні перед чим не зупиниться, аби отримати трон! Наша сестра… наша сестра тепер його дружина! Ти хоч…

Врешті, Релі підвела очі й проговорила віддаленим голосом:

― Астрід, пробач… але… здається, я не зможу цього разу врятувати усіх.

Ці слова мовби ножем пройшлися по нутру Астрід. Якусь мить вона пильно вдивлялася в сестру, а тоді зронила ледь чутно:

― Релі… що з тобою там… трапилося?

Спадкоємна принцеса звела очі на сестру. Мовчала більше хвилини. А тоді зронила:

― Я сказала, що, здається, не зможу врятувати всіх. Але… я не говорила, що не спробую.

Ці слова блискавкою запалили всередині Астрід бурхливе полум’я. Жагучими потоками воно поширилося її тілом, змушуючи серце битися частіше. Ось воно! Те, чого вона так жадала від своєї сестри! Ось ця Релі, на яку вона так сподівалася!

Помисливши ще хвилину, Релі підвелася з ліжка, й, подивившись у вікно, сказала:

― Я збираюсь поборотись за престол із Марденом Бейвейром.

***

― Ваша Величносте! ― обличчя служанки скорчилося у гримасі тривоги. ― Ваша матір… вона попросила привести вас негайно! Страта може відбутися вже цієї ночі, і у вас може не бути можливості…

І знову удар. В якийсь момент того, як Марден регулярно ґвалтував її, Софі почала думати про те, що стала нечутливою до потрясінь. Проте потім на її очах відтяли голову її батькові, а тепер… тепер іще новина, що її паршиву матір чекає не менш гуманний спосіб страти ― повішення.