Візуалізація ― глава 26

Релі та незнайомець з камери утікають 

― Щойно я скажу ― біжи.

― Що?! ― так і вирвалось у принцеси.

― Що чула! ― швидко озирнувся на неї хлопець. ― Я відволічу їх на себе, а ти утікай!

― Що?! Ні!

Весілля Софі та Мардена

Коли ж королівський священик оголосив їх чоловіком та дружиною і на подружжя посипались пелюстки ніжно-рожевих троянд, Марден жорстко вхопив руку Софі й шепнув на вухо:

― Поцілуй мене. Поцілуй негайно, якщо не хочеш впасти в очах всіх цих людей ще більше.

Посеред бенкету Софі почуває себе вкрай пригнічено

Пяна Софі у покоях

Марден та Ендрас замислили непоправне...

Бунт на фабриці

Усередині зали стояв суцільний хаос. Контролери збилися докупки, а вовки, оточивши їх з усіх сторін, грізно ричали. Звісно, чоловіки були озброєні, одначе… що там ті мечі проти зграї вовків?!

Запах свободи був дуже близько. Астрід з друзями вибігли назовні у супроводі двох вовків.

― Скоріше, до лісу! ― закричала дівчинка, стискаючи долоні друзів.

Та в ту ж мить роздався гучний звук. Постріл.

Такий звук усі троє чули вперше у своєму житті, а тому на мить заклякли на місці. Астрід почула гучне скавуління і периферійним зором побачила кров…

Тут же відпустила руки Міркіна й Лендона… один з вовків лежав непорушно. У животі його була кривава рана, несумісна із життям.

Це… магія?! Але ж… Сілк та його приятелі ― люди. Не може…

Астрід рвучко озирнулася. На пагорбі, на вершині якого розташовувалася фабрика, стояв Сілк. Він був одягнений у великий шкіряний плащ і тримав у руці зброю, яку дівчинка бачила вперше у своєму житті.

То був пістоль.

Усвідомлення прийшло надто пізно.

― Міркіне, Лендоне, утіка…

Та не встигла вона прокричати, як роздався іще один постріл.

Куля прошила грудну клітку пухкенького Міркіна, котрий тут же опинився на землі.

Зіниці Астрід судомно звузилися…