Візуалізація ― глава 10

Релі приходить на свято Миру 

Маріетта та Аластер сидять за королівським столом Медіаносу

Софі

Астрід

Релі бачить Мей із іншими служницями

― А Мей давно тут? ― раптом запитала Релі у Астрід.

Та лиш набурмосилася, вже й не дивуючись поведінці сестри:

― Хвилин двадцять тому прийшла з іншими. Питала, де ти, чи тобі не потрібна допомога. Я сказала, що нічого не знаю. Але ж ти була з нею, еге-ж? ― чисто з іронією проговорила Астрід.

Слуга оголошує про прибуття важливих гостей

Король Еверан Естрел та королева Елеанор Естрел прибувають

Адріель

Молодші діти Естрел - Еліас Естрел та Еванджелін Естрел

Ізадора Лоран - королева Мерідії

Емельгард Бранвен - король Мерідії

Кіара Лоран - принцеса Мерідії

Король Аластер підвівся із свого трону, узяв бокал темно-червоного вина і розпочав промову:

― Спасибі вам, дорогі глави держав-сусідів, що погодилися розділити радощі такого великого свята, як свято Миру, сьогодні, у цей прекрасний день…

Вхідні двері у залу різко прочинилися. Слуги аж відскочили в сторону, явно не чекаючи появи того, хто в одну мить, наче вітер, опинився в залі.

Він з’явився так неочікувано, але Релі була явно першою, чий погляд невідворотно зосередився на ньому.

З вигляду йому було не більше двадцяти двох років, та виглядав він настільки велично, мовби сам князь пітьми, що за одну мить затьмарив усіх присутніх в залі лордів та синів чиновників. Його краса була інша. Зовсім не миловидна, як у них, а жорстка, вихована у боротьбі за життя й свободу, загартована у боях і скована в юнацькому тілі. Та з першого погляду його тіло анітрохи не скидалося на юнацьке. Потужні м’язи виднілися навіть під шаром дорогої одежі із шкіри та темного хутра. Смаглява шкіра, світлі очі й грайлива владна усмішка…

Усі гості свята прийшли в ступор. То був він.

Король Скорпіонів, глава невизнаної держави Ас’асхара, Веймонд Скорканс!

Та для Релі, яка до сих пір чула про Короля Скорпіонів, лише як про жорстокого правителя невизнаного королівства, він здався зовсім іншим. У неї не захолонула кров у жилах, у неї не закрався по спині страх і вона навіть не подумала про зброю чи втечу…

«Жодного сумніву не було. Це був найвродливіший чоловік з усіх, кого мені доводилося зустрічати. Навіть попри те, що крім вроди, від нього долинала… сама пітьма».