Релі сидить перед туалетним столиком у своїх покоях
Мей поцікавилася, позираючи на відображення обличчя Релі в дзеркалі:
― Ваша Величносте, ви готові?
― Скільки мені казати тобі, Мей, що я для тебе просто Релі.
Мей злегка всміхнулася, проте сказала:
― Я не можу, Ваша Величносте. Скільки б ви не…
Та принцеса вирішила відповісти на запитання:
― Ох… певна річ я не готова, Мей! Я не розумію, чому Маріетта раптом погодилася провести свято для людей… і з якого дива приїхали дід з бабусею… їх ніколи не було на святкуваннях!
Мей лиш повела бровою, продовжуючи займатись зачіскою.
― Тож, який у вас план? Як ви збираєтеся зупинити Ізадору Лоран?
― Згідно із даних розвідки, вони не нападуть так скоро… я думаю, що просто пообіцяю королеві Мерідії зібрати докази проти Маріетти.
― Ваша Величносте, з чого б це мало спрацювати? ― раптом поставила вкрай нехарактерне для служниці питання Мей. ― Чому ви думаєте, що Ізадора стане бодай вас слухати?
― Тоді я стану на коліна і вибачусь перед нею за все наше королівство, ― просто відповіла Релі.
Та Мей аж відступила крок назад.
― Ваша Величносте!
― Що? Мей… ― Релі розвернулася до неї.
― Так… так справи не ведуться! Викрадених заклинателів Її Високість переправляла в Нордесте, ви самі сказали! Цей скандал охопив всю Лантею, якщо ви почнете вибачатись, це спровокує ще більший конфлікт!
Хоч служанці, по суті, і не личило втручатися в рішення королівських осіб, Мей для Релі завжди була кимось більшим, ніж просто служницею. Принцеса опустила очі й почала думати вголос:
― Тоді… чого хочуть Маріетта та Ізадора? Моя мачуха завжди прагнула трону. Без таємного бізнесу у нас немає фінансів. Але поки що у нас іще є армія. І у Мерідії теж. А ще у нас є спільний ворог. Який захопив торгівельно потрібні нам землі на Континенті. Ми могли б об’єднатися і відвоювати їх, а за одно й поновити торгівельні відносини.
― Але ж… ― замислилася Мей, знову приступивши до зачіски принцеси. ― Мерідії начхати на Континент! Їх цікавлять наші землі! І завжди цікавили! Наша земля найпридатніша, тут росте все необхідне для проживання, вони ж голодують! Їм нецікаво, що там далі, коли в них під носом є Медіанос!
Релі здивовано зиркнула на служницю. Мей була родом з Араменту, маленької держави на півдні Континенту, яка вже давно перебуває під гнітом імперії Асавейра. І… вона ніколи не говорила про Медіанос, як про її землі. І хоч і підтримувала всі розмови з Релі, проте старанно уникала політичних тем.
Що ж сталося зараз, що вона…
Релі вирішила продовжити розмову:
― Тоді… імператор Асавейри рано чи пізно прийде, і якщо в той час ми будемо у війні, він легко підкорить нас усіх.
Мей тугіше затягнула зачіску:
― Саме так, принцесо. Тому потрібно розбити їх зараз. Поки у нас є армія і кошти. Мерідіанці ― народ пустелі. Поки їхні вояки дійдуть до нас, то будуть виснажені дорогою… заставши зненацька, ми переб’ємо їх за раз!
Релі м’яко зауважила:
― Я знаю. Та я не збираюся допускати кровопролиття.
― Але ж це вороги! У нас будуть геть незначні втрати… превентивний удар ― цілком логічна стратегія…
― Ні, ― раптом перебила її принцеса.
Мей уважно поглянула на неї:
― Ви збираєтеся ризикнути життями наших громадян… жалкуючи натомість покінчити із ворогами, навіть не почавши війни?
Релі повернулася, аби поглянути на служницю і проговорити із впевненістю:
― Життя кожного важливе, Мей. Я поклялася, що захищатиму усіх.
Мей сприйняла ці слова уже з більшою згодою:
― Шляху назад не буде, Ваша величносте. Як тільки ви… ― вона говорила аж надто неподібно на себе…
#786 в Фентезі
#127 в Бойове фентезі
#2804 в Любовні романи
#680 в Любовне фентезі
Відредаговано: 09.09.2024