Глава 32. Це й справді так важко… намагатися врятувати усіх?

Радість від того, що Нік допоміг вивести Софі із палацу і привів до їхнього із Астрід будиночка в самому центрі Елесберта, тривала всього декілька секунд. Сестра була перед нею, ціла і… майже неушкоджена, але Релі більше не збиралася стояти, нічого не роблячи. Вона зірвалася з місця, готуючись швидко покинути кімнату.

Проте Астрід рвучко опинилася перед нею:

― Що ти надумала?!

Релі емоцій не стримувала. Навіть не поглянувши на сестру, що сиділа на ліжку вдалині, накрита ковдрою, і Ніка, що стояв в кількох метрах далі, дивлячись виключно на рудоволосу, принцеса зронила:

― У мене немає іншого вибору.

І знову зібралася іти. Проте Астрід рвучко вхопила її за руку:

― І ти підеш і здашся цьому ідіоту?! ― спалахнула вона. ― Погодишся робити те, що він замислив?! А що як він і тебе…

― Я не… ― надумала викрикнути Релі, але жодних аргументів в голову не приходило. Одні лиш емоції. ― Я не можу тут залишатись! ― вигукнула дівчина, змахнувши рукою. ― Поки Маелор Жахливий в личині Мардена Бейвейра, він… він легко знайде нас, де б ми не ховались!

― Що? Маелор Жахливий? Релі, ти… ― раптом насупилась Астрід. ― Релі, ти сказала, що розмовляла із Марденом, що ти таке несеш?

Релі мовби крижаною водою облили. Вона й забула, що вирішила не розповідати сестрам про те, що розмовляла із самим завойовником Континенту, який віднедавна зазіхнув і на Лантею, вирішивши почати з Медіаносу!

― Релі? ― озвалася тоненьким голоском Софі із дальнього кутка кімнати.

Спадкоємиця престолу рвучко озирнулася. Опустивши погляд, лиш проронила:

― Ти права, Астрід. Не слід спішити. Треба все як слід обдумати.

І щосили змусила себе повернутися і сісти за єдиний у кімнаті стіл із старого дерева. «Та що тут обдумувати?! Він… він сказав правду, він не має на мене впливу фізично, бо я і справді готова стерпіти все, але… Софі… я не можу дозволити йому знову…» ― подумавши про це, Релі зціпила зуби і поглянула на сестру. Вона відвела погляд у вікно, що розташовувалося з іншого боку кімнати. Нік дивився на неї вкрай стурбованим поглядом. І Релі прекрасно його розуміла.

За мить за стіл навпроти принцеси опустилася Астрід. Вона сіла чисто по-пацанськи, поклавши руки на поверхню стола і розкинувши під ним ноги. Одягнена вона, до речі, була у штани, як і раніше, коли не доводилося одягати плаття для різноманітних прийомів та подій при дворі.

― Релі, ― прозвучав її дзвінкий твердий голос. ― Що ти зморозила про Маелора Жахливого? Я знаю, Марден Бейвейр той іще придурок, але ми повернемо трон. Нічого порівнювати його із східним завойовником з бозна-якою силою.

Релі все ще тримала очі опущеними, але відчувала на собі прискіпливий погляд сестри. Вони обоє, що Астрід, що Софі завжди уміли так дивитися. От тільки… за останній місяць із ними багато чого трапилося. Софі більше так не дивилася. А Астрід… у ній теж щось змінилося. Релі зловила себе на думці, що її сестрі довелося швидко подорослішати.

Як і їй самій.

Неочікувано Релі схопилася з місця. Стілець відсунувся із характерним скрипом. Вона торкнулася кінчиками пальців старого стола й проголосила:

― Я обіцяю, що б там не було, я боротимуся до кінця.

***

Й так воно й було. Виголосивши ці слова, Релі дотримала свого слова. От лише… не дотримали його її сестри та Нік, котрий зник першим. Уторопавши реальну небезпеку влади «Мардена Бейвейра», він забрав своїх молодшеньких і зник. Релі розуміла, що звинувачувати його немає в чому, проте їй було вкрай боляче дивитись на свою сестру. Після того, як Нік пішов, аби захистити свою сім’ю, Софі почала гаснути на очах. А Релі, вирішивши, що найкращою ідеєю буде залишити її на Астрід, кожного дня виходила в місто, аби спробувати завоювати прихильність містян.

Та кожного разу опинялася по вуха в лайні. Практично жоден із місцевих жителів і бачити її не хотів. Її називали байстрючкою, ні на що не годною принцесою-фальшивкою, дитям монстра і брехунки, обзивали і лаяли фактично ні за що. Містом швидко поширилися також чутки про те, що насправді Король Скорпіонів зовсім не утримував її в неволі цілий місяць, а вона добровільно залишалася там із ним. Люди приписували їй невідомо які дії і наміри, дійшло навіть до того, що принцесу почали відкрито називати зрадницею народу.

Сколихнуті війною люди продовжували жити у голоді і злиднях, а тому легко вірили тому, хто не лише обіцяв їм гарне майбутнє, а й демонстрував які-не-які дії.

Все ще використовуючи личину Мардена Бейвейра, Маелор Жахливий домігся повної зміни в складі королівської ради й суттєво змінив зовнішню та внутрішню політику Медіаносу. Війна на півночі та півдні переходила у заморожений характер. Сили Нордесте та Мерідії і справді виснажувалися за рахунок недостатньої підготовки до наступу. Не пройшло і року, як активні бойові дії припинилися. Проте доволі швидко показали себе наслідки війни ― злидні в країні стали ще гіршими, люди почали масово утікати. Та і в сусідніх королівствах ситуація була не краще ― катастрофічно бракувало провізії. Холодні землі Нордесте і висушені простори Мерідії не могли забезпечити провізією навіть своїх жителів, яка ж могла бути мова про біженців, котрі намагалися транзитом перебратися через їхні країни й вирушити за океан у пошуках кращого життя.