Глава 31. Мені потрібно, аби ти допомогла мені, Релі…

Щойно останні слуги вийшли із зали для переговорів, Марден зачинив масивні гравійовані двері і, окинувши Релі багатозначним поглядом, направився в центр. Він тримав руки складеними за спиною, шлейф дорогої одежі золотаво-оливкового кольору тягнувся за ним слідом. Якусь мить лорд розглядав численні портрети попередніх правителів, що висіли на стінах. А тоді, обернувшись, зміряв Релі очима уже явно не характерними для зухвалого й агресивного Мардена Бейвейра.

Принцеса мовби нутром відчула, що щось не те. А тоді очі Мардена сповнилися неймовірним холодом, і він зронив:

― Радий, що ти погодилася на особисту бесіду, Релі.

Дівчина так і насупилася. Він вів себе вкрай нехарактерно для Мардена Бейвейра. Релі знала цього типа з дитинства, він завше хотів цієї корони. І він вже точно не славився ввічливістю і ось такими «холодними й багатозначними» поглядами.

― Мардене, що… ― почала було вона.

― Неправильна відповідь, ― зненацька зронив «Марден Бейвейр».

І враз Релі стала свідком того, як його обличчя змінилося буквально за долю секунди! Релі була шокована бачити перед собою свого батька! Аластер де Вантелл, страчений днем раніше, стояв просто перед нею!

Принцеса налякано ступила крок назад, та тоді Марден змінив личину на її найкращого друга ― Даріена і наблизився до неї.

― Так краще, авжеж? Мертвий друг краще за мертвого батька. Хоча, ніхто ж і не в курсі, що Даріен помер. Якийсь там син коваля, кого він взагалі хвилює, ― багатозначно розвів руками незнайомець, ― от лише… упевнений, моментально почне хвилювати, якщо виявиться, що насправді він геть не син коваля, а справжнісінький чистокровний спадкоємець престолу Медіаносу…

Релі рвучко насупилася. Незнайомець навіть ніяк не зреагував на те, що щойно буквально заволодів усією її увагою.

― Ти знала? Маріетта народила свого первістка, ледь не загинувши при пологах. Маленький Даріен виявився перевертнем і так сильно рвався на цей світ, що вона ледь не відкинулася від сильної кровотечі. Та, уздрівши малого виродка, тут же наказала від нього позбутися! Король, ще давніше обманутий нею, що то був їхній син, так благав, благав залишити дитину… та Маріетта швидко обернула все на свою користь: якщо він не заважатиме їй позбутися дитини, вона дозволить йому узяти в палац його позашлюбну доньку, яку він зробив одній досить популярній повії… прийняти в дім байстрючку виявилося Маріетті приємнішим, аніж виховувати виродка, монстра, хоч вона і знала… знала, що ти, Релі… можеш виявитися такою ж!

Релі важко дихала. Вона гадки не мала, хто насправді стоїть зараз перед нею, та це не міг бути Даріен. Він помер, як помер і її батько, а Марден Бейвейр… схоже, і ця личина не була справжньою. Бо, навіть виявись Марден Бейвейр перевертнем, він ніколи не був би здатним на такого роду проникливі й жахаючі слова…

― Твій батько… Релі… ― незнайомець зненацька почав ходити довкола неї, мовби спеціально, аби створити відчуття повної безвиході, цілковитої відсутності свободи. ― Він так подбав про тебе… як думаєш, чому у тебе досі не проявилися здібності?

Релі так і насупилася.

― Які здібності?..

― Леле! ― зітхнув незнайомець. ― То ти й справді нічогісінько не знаєш! ― це було геть трішки схоже на Мардена Бейвейра, але Релі вже в це не вірила. Цей чоловік перед нею (хоча хтозна взагалі, чи то був саме чоловік) був абсолютно точно незнайомий їй. Та навіть незважаючи на це, він знав про неї більше, ніж вона сама. І це лякало. До чортиків лякало!

Та Релі не збиралася давати страху взяти гору. Вона знала, що легко не буде. Хоч і не була готова до такого…

― Не знаю чого?! ― у пориві емоцій зірвалася на крик.

Незнайомець неочікувано зупинився і нахилився до неї так різко, що Релі аж відхилилася назад. Разом із проникливим крижаним поглядом уста його процідили:

― Ти ― веркастр, Релі. Як і я, ― він враз відхилився назад і змахнув рукою з широким рукавом одежі Мардена Бейвейра. ― І як ще зовсім невелика кількість осіб у цьому світі!

― Що? ― ще більше насупилася принцеса.

― Вер-кастр, ― по складах зронив він. А тоді пояснив: ― Гібрид заклинателя й перевертня.

А тоді враз запалив в руці саму темряву. Він подиву Релі відсахнулася, але опісля сталося те, чого вона аж ніяк не очікувала ― в одну мить незнайомець обернувся величезним гірським левом! Його рик роздався залою для переговорів, підлога під ногами затряслася, а принцеса, отетерівши, обперлася спиною об двері, щосили намагаючись вгамувати шалене серцебиття. Очі її узагалі не кліпали, а руки залишалися притиснутими до грудей, проте вона не кричала і не збиралася утікати.

Грізно проричавши, звір в один стрибок опинився просто перед нею. Його страшна морда знаходилась в кількох сантиметрах від її обличчя, проте принцеса лиш нервово ковтнула слину. Страх пронизував її, він скував усі її рухи, та вона не давала йому вийти назовні.

В одну мить лев відсахнувся, шарпнув лапою підлогу, роздираючи кігтями плитку, а тоді просто на очах став зменшуватися в розмірах, поки, зрештою, не перекинувся на людину знову.

Того разу незнайомець був уже в зовсім іншому вигляді. Підвівшись, він закутався у вцілілий шлейф Мардена Бейвейра й поглянув на Релі світло-оливковими очима. Шкіра у нього була трохи смугла, а кучеряве волосся чорним. Брови та губи мав тонкі, обличчя дещо неправильної форми. Релі прикинула, що з вигляду цієї личини йому має бути років сорок-сорок п’ять.