Візуалізація ― глава 4

Релі підкидає монетку, аби викликати Ірвін

Ірвін з'являється

― Це… це ви? Ірвін-Прародителька? ― наважилася запитати принцеса.

― Власною персоною, Ваша Величносте, ― поспішила елегантно вклонитися Ірвін, підтримуючи обома руками краї своєї накидки, мовби це було якесь величне плаття.

― Це… у вас можна дізнатися майбутнє?

― Авжеж у мене, дорогенька! ― сплеснула у долоні Ірвін, блиснувши янтарними очима. ― З часу, як я власноруч вбила попереднього Провидця, уся його сила перейшла у ці прекрасні рученята! Хи-хи-ихи-ихи! ― пронизливо захихикала Ірвін, змахнувши долонями, чорні нігті на яких більше нагадували кігті. Релі в принципі лише зараз помітила, що Прародителька мало чим нагадує звичайну живу людину.

― Тоді… ― на мить завагалася Релі. ― Скажіть мені, яке майбутнє чекає на моє королівство! ― випалила вона раптом, очі її так і сяяли вогнем.

Ірвін відсахнулася, ступила крок назад, очі її вирячилися, руками провела по повітрю…

а тоді раптом зареготала:

― Ти ж не думала, що я передбачаю майбутнє так? Хи-их-ихи-ихи! Я уже все знаю, Ваша Величносте! Й істина така, що… ― вона знову наблизилася, і мовби спеціально замовчала, затягуючи час. Релі нервувала, як ніколи, та старалася не подавати виду. Враз і так неприродно великі зіниці Ірвін розширилися і вона протягнула: ― Твою країну чекає невідворотний крах…

Релі застигла в жаху.

― На твоєму місці я б погодилася на пропозицію втечі світ за очі того милого сина коваля… як його звуть? А, точно, Даріен.

Обличчя Релі вкрилось пеленою шоку.

― Звідки…

― Звідки я знаю?! ― хихикнула Ірвін. Вона володіла такою яскравою мімікою, а її янтарні очі під світлом місяця здавалися настільки неприродніми, що в якийсь момент Релі подумала, що все це просто нічний кошмар. Та вона не прокидалася. Ірвін поспішила знову артистично усміхнутися й хихикнути, розводячи руками: ― Та хіба можу я не знати? Я наймогутніша істота у цьому світі, я укладаю угоди, що змінюють цей світ до неможливості! Я наділяю силою найслабших і забираю її в найсильніших! Я… можу допомогти й тобі, Ваша Величносте.

На цьому моменті голос Ірвін прозвучав так пронизливо, що Релі зіщулилася. Ступивши крок назад, вона ввічливо проказала:

― Дякую за пророцтво.

Ці слова вибили Ірвін із колії!

Вона артистично махнула рукою, голос її однак прозвучав із ноткою криги:

― Зачекай-но, юна принцесо. А як же плата?

Релі відчула, як по спині пробіг холодок. Зупинившись, вона почала поволі розвертатися.

― Ти знайшла, як викликати мене, значить мала й знати ― будь-яка магія має свою плату, ― останнє вона проговорила із особливою проникливістю.

― І чого ж ти хочеш?

― Насправді… ― вкрай показово замислилася Прародителька. ― Нічого, ― вирячила вона свої очі на принцесу. ― Мені нічого від тебе непотрібно, адже все, що ти могла дати мені за це маленьке пророцтво, у мене уже й так є.

Дівчина знову зібралася піти, наче зомбі, проте Ірвін окликнула:

― І це все?

Релі здивовано озирнулася. Її крижаний погляд був таким порожнім, що Ірвін на мить навіть затнулася.

Скривившись собі під ніс, Прародителька змахнула руками:

― Ти не попросиш мене завадити цьому?

Де Вантелл відповіла, нарешті здійнявши свої очі на Ірвін:

― Я знаю, що ти можеш це зробити одним клацанням пальців. Та, боюся, плата за темну магію буде неосяжною.

Її слова прозвучали вкрай проникливо, та Ірвін все-таки проговорила, артистично усміхаючись: