Візуалізація ― глава 3

Мей приміряє корону 

Маленька Релі: ― Гей! Що ти робиш?! Вона моя!

― Пробачте мені мою цікавість, Ваша Величносте, я…

― Хто дозволив тобі приміряти мої речі? ― спалахнула Релі. ― Ця діадема призначена виключно для принцеси! Прислузі не личить…

― Прошу, пробачте… ― схилила очі Мей.

― Служниці діадем не носять, ― задерши ніс, проговорила Релі.

Тоді втрутився Аластер де Вантелл:

― Достатньо.

― Мої найщиріші вибачення, Ваша Високосте, ― схилилася у поклоні Мей.

― Ні, це я до Аврелії.

― До мене?

― Мені здавалося, я виховав тебе краще. Неважливо, королівської крові людина, чи ні, кожен у нашому королівстві вартий уваги й поваги.

― Але діадема моя!

― Поки що ні. І Мей уже вибачилась, ― зауважив мудрий король.

― Ваша Високосте, не варто…

― Ти добра, Мей, ― сказав король, переводячи погляд із неї на доньку. ― Та справа не в цьому. Ми не кращі за інших.

― Але… ― замислилася на секундочку Релі, ― ми ж королі! У нас влада, у нас золото й статки…

― Це так. Але це не означає, що ми з іншого тіста. Візьмемо, для прикладу, бал. Для чого ми його проводимо?

― Це моє свято. Бал в мою честь.

― Ні, ― захитав головою король, ― не у твою, а в їх честь. Покажи нашим підданим, що з часом станеш великодушною та мудрою королевою. Можна? ― звернувшись до Мей, він отримав в руки ту саму діадему. Очі принцеси були приковані до сяючих діамантів на ній. І тоді король проказав: ― Коли виростеш і тебе при всіх коронують, вважай, що ти даєш слово стояти на сторожі добра й справедливості. Це зрозуміло?

Очі Релі сповнилися світла. Здається, вона починала розуміти… коли батько передав доньці діадему, вони обоє підійшли до великого оздобленого золотом дзеркала. Поглянувши на діадему, Релі проговорила:

― Вона така гарна…

― Та важча, ніж здається, ― з багатозначною усмішкою зауважив батько.

Релі приходить до батька під час королівської ради