Глава 12. Потанцюй зі мною, Королю Скорпіонів

Повний місяць тільки починав сходити. На площі перед палацом відбувалося справжнє свято. Містяни, що зібралися, виявилися справжньою дружньою родиною! Грала музика, співали співаки, а люди, поївши смачних страв із королівської кухні, радо танцювали та спілкувалися один з одним.

Умиротворення, котре ширилося на площі, являлося повною протилежністю притворству, що царювало на святі у палаці.

Слова Кіари про наближення війни уже не могли сильно спантеличити Релі, котра й без цього знала ― війна надто близько. Й тепер вона почала запевнятися, що так просто її навряд чи вдасться відвернути.

Раптово принцеса звернулася до Мей, спостерігаючи за тим, як Король Скорпіонів спілкується із якимись чиновниками трохи далі від них:

― Мей… а ми справді його не запросили?

― Ваша Величносте, держава Короля Скорпіонів ― всього лиш невизнана територія на Лантеї. Усі глави держав вважають його і його людей чужаками. Це не їхнє свято, леді.

Релі знайшла це твердження вкрай нелогічним.

― Але… свято Миру ― це свято всіх. Неважливо, хто ти, твої предки, як і наші предки, боролися за свободу від жорстокості і мир між видами. Ось в чому суть свята.

Мей же промовила:

― Наші так. Але не його. Подейкують, він ― син самого імператора Асавейри, Маелора Жахливого.

Цього разу уже здивувалася Релі:

― Що?

― Так, леді, ― спокійно проказала Мей. ― Саме тому Ас‘асхара ― невизнана держава. Усі знають, звідки вони узялися. Усі хотіли б вигнати їх із Лантеї силою, та ніхто не наважується. Якщо синок Маелора Жахливого прибув сюди на розвідку, краще не спішити з превентивним ударом. 

Тепер у Релі уже було ще менше сумнівів…

― Тобто… ти, Мей, вважаєш, що превентивний удар ― це безглузда затія?

― Леді, мені не слід консультувати вас у політичних питаннях.

― Ні, я настоюю, ― повернулася до неї принцеса. ― Як подруга. Ти ж моя подруга?

― Авжеж, міледі…

― Ти… не стала б радити нам напасти на Мерідію першими, правда?

― Ну звісно. Міледі, не мені вам радити, та, мені здається, починати війну зараз ― цілковите безглуздя. Якщо ми це допустимо, Маелор Жахливий скористається шансом, аби знищити нас усіх.

Релі лиш повела бровами, знову поглядаючи на Короля Скорпіонів, що активно з чогось сміявся із якимись чиновниками.

― Це вельми розумна думка, Мей…

«Та, із ким я розмовляла у своїх покоях, була не Мей. То була Ірвін»

― Часи надто непередбачувані, ― раптом зронила Мей. ― Пообіцяй, що він залишатиметься в тебе.

«І цей кинджал… ― принцеса покосилася на свій мішечок цянь-кунь на поясі. ― Для чого… для чого самій всемогутній Ірвін віддавати мені таку цінну річ?»

Релі притьмом зірвалася з місця. Мей могла лиш бачити, як вона у кілька кроків перетинає залу для танців й підбігає просто до Короля Скорпіонів.

― Гей, Королю Скорпіонів! ― голос її прозвучав надто голосно. Музики якраз закінчили пісню, та починати нову поки не збиралися. На шляху до Веймонда Релі розштовхала кількох людей, тож зараз усі так і витріщилися на них.

Уздрівши погляди, Веймонд підняв одну брову:

― Що?

Релі стояла просто перед ним. Погляд у неї так і палав полум’ям.

― Ваша… Величносте? ― піднявши брову іще вище, Король Скорпіонів подарував принцесі неймовірно харизматичну усмішку.

Та Релі тільки й випалила:

― Потанцюйте зі мною.

― Що? ― круглі очі.

― Потанцюйте зі мною, ― все такий же палаючий погляд.