Візуалізація ― глава 36

Релі: ― Прошу вибачити мене за безтактність, Ваші Величності, та, боюся, жоден із вас насправді не знає Короля Скорпіонів.

― А ти знаєш? ― грубо озвався лорд Ровен. ― Він же обманював тебе. Він зробив із тебе Владичицю Воронів, що й було потрібно Маелору Жахливому! Він показав тобі шлях до тьми, яка й погубила тебе! Він… влаштував загибель твого королівства! Це через нього на троні зараз сидить твій зведений брат!

Адріель: ― Заспокойся, Ровене. Вона розуміє. Це всього лиш стадія заперечення. Поруч із нею не було нікого всі ці роки. І коли він з’явився і запропонував допомогу, у неї нічого не залишалось, як повністю довіритись йому.

Релі: ― Здається, я нечітко виразилась, звертаючись до Ваших Величностей. Ви ж бо, напевне, являєтесь справжніми експертами в тому, що думають та відчувають інші. Я звісно, могла б спробувати повірити, якби це мені говорив хтось із заклинателів вогню, від природи запальних та емоційних. Одначе… як же може стверджувати особа така винятково крижана й беземоційна, як ви, Ваша Величносте, що знає про те, кому мені слід чи не слід довіряти?

Ровен: ― Гей! Ти! Владичиця Воронів! Це вищого сорту образа! Негайно вибачайся!

― Вибачитися? За що мені вибачатися, Ваша Світлосте лорд Ровен? Мені здалося, чи я не сказала нічого, далекого від правди?

Релі ж проговорила голосом виключно спокійним:

― Вам відомо, що цей кинджал змушує нечисть та людей говорити правду? Що ж, з’ясуємо, ― відповіла принцеса сама собі, адже із здивованих ротів Адріель та Ровена не долинуло ні слова. ― Чи збираєтеся ви, Ваша Величносте Кіаро Лоран, відповідати на мої питання чесно, не приховуючи жодних деталей?

Уста Кіари, мовби загіпнотизовані, проронили:

― Так!

― Які вражаючі деталі, ― зауважила принцеса. ― Що ж, розкажи мені, Кіаро, яку істинну ціль ви переслідували…

― Я… я не знаю! Адрі приховує щось від мене! Мені здається, я була потрібна в плані тільки для того, аби викрасти Дзеркало у Даріена і накласти ось це тату! Мені здається, вона використала мене, щоб самою не укладати угоду з Ірвін!

― Що?! Що ти в біса верзеш, Кі?!

Обличчя Кіари напружилося, вона мовби щосили намагалася цього не говорити, та слова вирвалися самі по собі:

― Правду…

Король Скорпіонів уже зрушив з місця, як неочікувано просто позаду нього тріснули гілки. Там хтось був. І тільки хлопець зібрався повернутися, як долинув голос дівчини:

― Привіт, братику.

Кіара важко дихала. Місце, де вони з’явилися, вражало своїми масштабами.

То було гігантське болото посеред джунглів!

Гігантські крокодили

Релі тим же часом стояла навпроти великого дзеркала із позолоченою рамкою з красивим гравіюванням, Дзеркала Багатодушшя. Обличчя її виглядало цілковито загіпнотизованим. Вона дивилася у своє відображення і, як могло здатися збоку, не бачила там нічого особливого.

Та очі Релі бачили набагато більше.

Вони бачили усе її життя, починаючи від ранніх літ, які вдалося зберегти у пам’яті, і закінчуючи тим роковим днем, коли вона ледь не загинула, піддавшись пітьмі…

Спогади один за одним нашаровувалися, викликаючи круговорот подій, крізь які принцесі вдалося прорватися геть не одразу…