Візуалізація ― глава 21

Вей на початку глави змінює подобу із 20-річного юнака на свою справжню:

У момент, коли Релі узяла в руку пляшку червоного вина, позаду неї роздався ледь чутний смішок. А тоді й голос:

― Правду кажучи, мені більше подобається просто «Вей». 

― Ваша Величносте спадкоємна принцеса, для мене це честь. 

― Як і для мене, Ваша Високосте Король Скорпіонів. 

― Хочеш запитати, яку ціль я переслідую? ― блиснув очима Вей, усміхаючись все такою ж м’якою усмішкою. ― Для чого зблизився з тобою, Ваша Величносте спадкоємна принцесо?

― Насправді, якби ти хотів мені про це сказати, то сказав би. А якщо не хочеш, то я не витягну це із тебе, навіть якщо намагатимусь. Твої цілі ― вони твої, мені до них справи не має бути, допоки ти сам не забажаєш посвятити мене в них. 

― Вельми розумна відповідь. Але… чи не задумувалася ти, принцесо, що, скажімо, насправді мої цілі включають у себе тебе? Що, як насправді я переслідую якийсь злий умисел?

― Моя думка така, ― із проникливою усмішкою відповіла Релі, ― що якби ти й справді переслідував злий умисел, то не став би намагатися так ретельно зі мною фліртувати.

Від цих слів Вей засміявся. А тоді, не зводячи з дівчини очей, зауважив:

― Хтозна, можливо, у такий спосіб я збираюся втертися у твою довіру, Ваша Величносте.

― Я думаю, ― сказала вона, не повертаючись до нього обличчям. ― Насправді ти далеко не такий, як про тебе озиваються на Лантеї. Провівши серед людей п’ять років, я зрозуміла одну просту річ. Насправді неважливо, ким тебе називають люди, величним королем чи безчесним злодюгою, має значення тільки те, ким ти являєшся насправді. Скажімо, якщо ти сподобався мені, виявися ти безчесним злодюгою, цього не змінити; і якщо ти мені не сподобався, стань ти хоч величним королем, моя думка не зміниться. Те ж саме і щодо людей та нечисті. Спілкуючись з кимось, слід звертати увагу на його принципи, характер та вчинки, але аж ніяк не на походження. Ти сам говорив, що наш світ поділений на тигрів, собак та щурів. Й істина в тому, що усі ці типи присутні як серед людей, так і серед нечисті. Тож… гадаю, немає й потреби запитувати. Якщо у людини сформувалася якась конкретна думка про тебе, цього не змінити. Тебе можуть ненавидіти сотні, а любити хтось один, і цього іноді може бути достатньо.

Релі: ― Чи не чекають на тебе твої піддані?

― Зовсім ні, ― відказав на це Веймонд, ― я король. А отже, не повинен ні перед ким звітувати. Ні про свої переміщення, ні про свої цілі та бажання. На даний момент я побажав провести час із тобою, Ваша Величносте спадкоємна принцесо.

― Однак у твоїх словах є істина. Мене й справді чекають насущні справи, ― проговорив Король Скорпіонів шовковим голосом. ― До того ж… усе має свій початок і кінець, рівносильно, як і будь-яке пишне свято коли-небудь добігає до свого завершення.

― О, ― промовила на це Релі, ― у цьому немає жодних сумнівів, любий друже. Наша зустріч абсолютно випадкова. Якщо доля того забажає, ми зустрінемось знову, якщо ж ні ― так тому й бути.