Глава 34. Шокуюча правда розкриється у залі для стратегічних планувань. Частина перша

Обличчям Релі в ту ж мить прокотилося суцільне потрясіння. Озирнувшись довкола, вона закричала:

― Де… де він?! Що ти з ним зробила?!!

Кіара лиш продовжувала багатозначно усміхатись. А перед Релі тут же виникли двоє слуг ― Лісанна й Давіс оголили свою зброю, та, звісно, у алевіатах у них було мало шансів проти…

Релі напружила зір, намагаючись розгледіти татуювання на руці Кіари. Усвідомлення приходило надто довго…

― Ні, стійте!! ― закричала дівчина, та Лісанна й Давіс були налаштовані надто рішуче.

― Ми не дамо тобі ні на крок наблизитися до Її Величності!!! ― чи не в один голос викрикнули закляті вороги, Лісанна й Давіс, і, заволавши, кинулися в бій.

Спочатку вони вирішили атакувати доступним залишком магічних сил, а тоді напасти зі зброєю, та… Кіара того тільки й чекала. Виплеснута магія всмокталась у татуювання, наповнюючи його силою, а тоді… прозвучало клацання пальців, і ці двоє повторили долю свого владики.

Зникли. Просто розчинилися у повітрі.

Релі різко насупилася, паралельно кладучи руку на рукоятку Чорної смерті на своєму поясі:

― Як ти це робиш?!

Кіара опустила руку із татуюванням і, закотивши очі до стелі, пробелькотіла:

― Це ж не те, що ти хочеш запитати мене, принцесо. Ти не тупа, і сама бачила, що тату насичує магія тих, хто намагається мене атакувати. І я застосовую її для того, аби відіслати їх…

― Куди???

Кіара прищурила очі, мовби вивчаючи Релі. Принцеса щосили намагалася тримати емоції під контролем, та… те, як вона вчинила із Веймондом! Як вона легко обернула його силу проти нього ж, як…

На обличчі Кіари неочікувано з’явилася широка усмішка:

― Ти щойно про все здогадалася, чи не так? Ірвін-Прародителька ― єдина, у кого можна попросити допомоги, коли плануєш вступити у битву із таким вже могутнім Королем Скорпіонів. Авжеж, веркастр із силою тьми… це захоплююче, ― мовби по складах протягнула Кіара, походжаючи туди-сюди. ― Та яких би монстрів не породила природа… жодному із них не стати могутнішим за Ірвін-Прародительку.

Релі враз насупилася:

― Що ти дала їй взамін?

Брови Кіари смикнулися догори.

― Ти питаєш мене… що я дала їй взамін? ― реготнула королева Мерідії геть божевільно. ― Ха-ха-ха! Не кажи, що хвилюєшся за мене!

― Угоди із Ірвін завжди були на користь лише їй, ― суворо проказала Релі. ― Усім відомо, що люба магія несе за собою плату.

Кіара враз мовби озвіріла! Ступивши крок уперед до Релі, вона опинилась із нею впритул і загорланила:

― А що іще було мені робити?! Він же… присмоктався до тебе, замислив стати твоїм найміцнішим щитом! Він не дав би нам з Адріель дістатися до тебе!!

Релі важко дихала. Дівчина навіть не встигла второпати, відколи її охопила така злість…

― Де він???

Кіара різко відсахнулася.

― Хочеш знати, де він? ― відказала вона якимось відчуженим голосом. ― Скажу так. Йому зараз буде не до тебе. А ми тим часом… ― враз підступивши до Релі, вона вхопила її за руку, ― побесідуємо, як у старі добрі часи!

Кіарі знадобилося тільки запалити в руці полум’я і направити його на тату, як після клацання пальців їх обох було переміщено геть із ями.

Релі не встигла й кліпнути, як побачила, що вони опинились у тій самій залі для стратегічного планування, за якою вона стежила, перебуваючи у свідомості ворона Аста. От лише… зараз тут були тільки вони двоє і… королева Нордесте, Адріель Естрел.

― Ти привела її, ― спокійно промовила Адріель, повертаючись від вікна, у яке витріщалася, вочевидь, весь цей час. ― Чудово, ― у її голосі не було ані натяку на радість.

Кіара штовхнула Релі до крісла перед столом для стратегічних планувань. Опустившись на нього, принцеса окинула оком карту Медіаносу і, зокрема, єдину фігурку короля на точці, що позначала столицю ― Елесберт. Крім нього, однак, посеред території Медіаносу була фігурка мисливця і… ще одна фігурка принцеси на острові Раварин. Цей острів був другою фортецею Медіаносу, величезним замком на шляху до Лантеї із Континенту. То був величний оборонний пункт і, судячи з того, що розповідав Даріен, зараз там правив якийсь граф і дружиною його була її середня сестра Софі.

Підвівши очі з карти, Релі побачила, що Адріель знову підійшла до вікна. На ній не було накидки з хутром, тож можна було розгледіти вигини її ідеальної фігури, на якій була вишукана сіро-голуба сукня. Не повертаючись обличчям до принцеси, Адріель Естрел сказала:

― Немає сенсу затягувати. Ми розповімо тобі усе, як є, після чого ти повинна будеш дещо зробити.

― І перш ніж ти скажеш «чому я повинна вас узагалі слухати», ― втрутилась Кіара голосом не зовсім характерним для себе, серйозним. ― Вислухай, що ми скажемо. Ти не з тих, хто засуджує, не вислухавши до кінця.

Ці слова були сказані так проникливо, що Релі вже замислилася…

Як раптом у кімнату увійшов Ровен зі словами:

― Ти відправила тих двох дурачків годувати крокодилів-переростків у землі Ліменії із алевіатами на руках, а всемогутнього Короля Скорпіонів змусила зникнути одним клацанням пальців. Як гадаєш, вона справді стане нас слухати?