Глава 11. Нічне полювання на чудовисько обертається трагедією. Частина третя

― Вбік! ― закричала принцеса, штовхаючи дівчинку, котра тільки починала торопати, що відбувається.

Пантера із гуркотом приземлилася просто між ними, якраз у ту мить, як Релі вдалося перекотитися в іншу від Венді сторону. Прозвучало агресивне ричання, й пантера озирнулася. Можливо, Венді не цікавила б її, якби досі залишалася примарним живим мерцем, як інші діти, котрі, прийшовши до тями після розчаклування і побачивши гігантського звіра, швиденько повтікали геть. Але тепер, коли Венді знову була звичайною людиною, звичайною дівчинкою, і від неї йшов людський запах…

Пантера люто заричала.

І тільки білява дівчинка із миловидним обличчям зіщулилася зі страху, спираючись на скелю позаду себе, принцеса заволала:

― Гей! Я тут! Я тут! Бери мене!

Та вмить була змушена пошкодувати про власні ж слова. Пантера кинулася до неї так блискавично, що дівчина тільки й встигла, що вихопити кинджал. Та його звірюка вибила із руки одним ударом громіздкої лапи. А іншою ледь не роздерла принцесу, от тільки тій вдалося в останню мить перекотитися вбік. Пантера грізно згребла лапою із гострими кігтями землю у тому місці, де ще щойно лежала принцеса.

Де Вантелл схопилася на ноги, одним махом голови закидаючи довге волосся назад. Пантера, однак, не спішила атакувати. Вона мовби принюхувалась, яку жертву краще вибрати…

Не втрачаючи часу, принцеса різко витягнула уперед праву руку. Відкинутий до річки кинджал тут же притягнувся у розкриту долоню, наче до гігантського магніта. Стиснувши його руків’я і ефектно прокрутивши в руці, Релі проголосила, звертаючись до пантери:

― Я знаю, ти все ще там і чуєш мене. Я не знаю твого імені, та ти повинна мене вислухати. Ці діти… ти не убила їх… тобто, взагалі-то, декількох ти убила… ― поки принцеса говорила це, подумки налаштовувала мозок на сканування кількості доступної для використання магії. І показник цей виявився вкрай малим… якщо вона хоче чогось досягнути, якщо хоче врятувати Венді, потрібно тягнути час. ― Але… ти не вбивця, ― проголосила Релі із явно натягнутою впевненістю, тільки через те, що не могла більше нічого придумати, щоб потягнути час. ― Між іншим, інші діти, яких я розчаклувала, уже втекли…

Принцеса махнула рукою вбік, до річки, куди штовхала розчаклованих дітей із наказом негайно утікати. І тут же з жахом виявила, що там була кучка трупів! Кучка, бляха, дитячих трупів!

― …

Пантера, котра ніби й дійсно могла чути все, що говорила Релі, також подивилася на річку, а тоді перевела голову на принцесу так, мовби та була божевільна і несла справжнісінькі нісенітниці. Не ставши затримувати на ній свій погляд, пантера рвучко рушила в напрямку нещасної Венді, котра уже давно намагалася утекти, та от нога її застрягла між камінням, що годі було звільнитись…

«От чорт! ― пролунало в голові Релі. ― Магії не вистачить на протистояння, а кинджал… якщо я раню ним пантеру, дівчинка може і не вижити. У мене… у мене тільки один шанс».

Та в ту ж мить стало зрозуміло, що шанс треба використовувати вже і негайно.

Пантера різко накинулася на нещасну Венді, що кричала і плакала у намаганні звільнити ногу… Релі і раніше бачила це, тому й старалась затягнути час, та все, схоже, грало проти них…

― До чорта! ― враз скрикнула Релі й на неймовірній швидкості зірвалася з місця.

Вона опинилася поруч із Венді буквально за долю секунди, тут же звільняючи її ногу із каміння і штовхаючи в сторону. Удар лапою кровожерливої пантери прийшовся просто по її спині, розриваючи тканину плаття рівно до корсету і утворюючи три глибокі порізи.

― Принцеса!! ― закричала Венді у кількох метрах далі.

У Релі не було сил. Кинджал тремтів у її руці, якою вона обперлася на каміння після досить сильного удару лапою, та поки вона й не планувала його застосовувати.

― Принцесо!!! ― ще пронизливіше закричала дівчинка, і тоді Релі помітила, чому.

Величезна пащека уже нависала над нею. Вочевидь, пантера, загнавши свою жертву в кут і ранивши її ударом лапи, збиралася розпочати трапезу.

«Я не можу… не можу ранити невинну дитину, ― звучало у голові принцеси, хоча вона прекрасно усвідомлювала, що прямо зараз ця «невинна дитина» може з легкістю розірвати її на шматки і поласувати ними, ні про що не шкодуючи. ― Не можу, навіть задля свого порятунку…»

― Тікай! ― з останніх сил прокричала Релі. Та Венді, розуміючи, що як тільки пантера зжере принцесу, то одразу ж приступить до неї, поглянула на Релі вкрай наляканими очима. А тоді кинулася навтьоки, рюмсаючи і благаючи про поміч…

Релі лиш сподівалася, що Леї та Ноа вдалося стримати навалу зомбо-дітей, і Венді благополучно покине це прокляте місце й відшукає шлях до селища, де їй нададуть необхідну допомогу селяни.

Так… зрештою, вона подбала про все, окрім власної безпеки.

У неї не залишилося ані краплинки доступної в умовах алевіатів магії.

Звісно, у неї був чудо-ніж, що міг одним ударом убити будь-якого монстра, але… чи була користь із цього кинджала в даній ситуації? Принцеса могла б ударити ним пантеру, та найімовірніше навіть невелика рана в кінці кінців стала б летальною для такої ще юної дівчинки-перевертня.

Скоріше за все, будь-який мисливець на нечисть на її місці зробив би це. Він обрав би своє власне життя замість життя якогось там монстра. До того ж, не просто монстра, а справді кровожерливого чудовиська.