Розділ 2. Ласкаво просимо до сімейного життя!

Якось заснувши під ранок, я проспала до обіду і зраділа тому, що ніхто не став мене будити. Мабуть, вирішили просто не турбувати молоду дружину після першої шлюбної ночі і дати їй можливість виплакатися... тобто радісно поніжитися в ліжку після дивовижного першого разу з незнайомим мужиком. І за фактом… я, звичайно, була рада тому, що насправді не зазнала «законного зґвалтування». Але ось при цьому головою розуміла: те, що політичний шлюб не був консумований, загрожує великими проблемами, якщо спливе моя новонабута цнота, яку ніхто досі так і не забрав.

Що тепер робити та як бути, я не хотіла навіть думати. Тому що теоретично принц може будь-якої ночі прийти до мене і закінчити те, чого навіть, по суті, не почав. Але ось, з іншого боку, він все ще залишався для мене незнайомим мужиком, хай і гарненьким. Який до того ж трохи лякав своєю до мене явною антипатією. І розсувати ноги перед цим незнайомим чоловіком я, як і раніше, не хотіла. Точно також я не вірила, що якщо раптом ми переспимо (при цьому в ліжку він максимально демонструватиме свою до мене зневагу), між нами РАПТОМ спалахне ВЕЛИКА ЛЮБОВ і ще до того, як чоловік закінчить, я полечу на хмари екстазу з криками: « О так, ти мій єдиний!».

Тільки одне було ясно, як не крути: треба хоч трохи зорієнтуватися в ситуації. І тепер, коли довкола не відбувається ніякого галасливого свята, зробити це буде трохи простіше.

Для початку потрібно більше дізнатися про цей світ, а головне — про країну, в якій я зараз є дружиною спадкоємця престолу. Отже, якщо не повернуся додому — мабуть, у майбутньому стану королевою... якщо тільки загадковий план підслуханих учора змовників не матиме успіху, звичайно. Тоді так, буду я не королевою, а прачкою в якомусь глухому селі, з якого всі молоді місцеві мріють звалити. І то в кращому випадку, якщо дуже пощастить, і мене не закриють у в'язниці або не стратять.

Далі спробувати з'ясувати, яким чином я взагалі опинилася в цій фентезійній колотнечі в кращих традиціях Людчиних книжок. Можливо, переказані подругою сюжети цих книжок трохи допоможуть мені збагнути, що до чого, якщо я розвідую трохи там і там? І можливо, тоді в мене вийде повернутися додому, у рідне тіло і до життя, яке нехай і не було чарівною казкою з купою грошей, а на додачу — з шикарним чоловіком у ліжку, але мене цілком влаштовувало.

Та й попутно непогано буде з'ясувати, чому новонабутий чоловік так ставиться до своєї тепер уже дружини. Зневага не з'являється на порожньому місці. А значить, можливо, якщо я дізнаюся, через що все це, ми з чоловіком для початку хоча б порозуміємося… Якщо він, звичайно, не виявиться просто мудаком з симпатичною мордочкою. Тоді так, все погано і хоч вішайся. Тому що переможи він інтриганів — мені з цим мудаком усе життя далі жити, граючись у «приручення норовливого», а програє — знову ж таки разом із ним у дупу пошлють. Якщо не придумаю, як повернутися додому.

У будь-якому разі, головне зараз — дізнатися відповіді. Ну, хоч би спробувати.

З чого почати?

Сівши на край ліжка, я випадково кинула погляд на біле простирадло і усвідомила, що на ньому так і не з'явилася та сама заповітна кривава цятка, яку традиційно видивлялись після першої шлюбної ночі. А значить, це вже чимале палево і привід перевірити, чи досі незаймана дружина? Що, у свою чергу, може вилитися, у кращому разі, у політичний скандал і якусь «консумацію шлюбу перед свідками», як у серіалі «Борджія». А оце от все моя ніжна психіка точно не переживе.

Виходить, потрібно позбавити їх цього приводу для підозри.

Нахмуривши брови, я перерила вміст туалетного столика, що стояв у кутку, поки не знайшла в його ящиках досить гостру шпильку. Схилившись з нею над ліжком десь посередині, я зробила один невеликий прокол, уявляючи, що здаю загальний аналіз крові. І видавлюючи цю кров з пальця всіма силами, таки зуміла залишити на простирадлі червону цятку. Невелику, але начебто шлюбне ложе й не повинно виглядати як ліжко, на якому Фредді Крюґер обробляв свою жертву. Тож це хоч трохи підстрахує від зайвих питань і на якийсь час допоможе уникнути порушення теми невинності дружини кронпринца. Правда ось, дізнайся сам мій чоловік про цю пляму — напевно у нього з'являться питання... але раптом він виявиться не зовсім відбитим неадекватом, і коли я скажу, що просто пустила собі кров з пальця, щоб нас обох прикрити — повірить, а не вирішить, ніби я тут за його відсутності розважалася з якимось коханцем, що ховається в шафі.

Принаймні сподіваюся.

Отже, повернемось до наших баранів! Пора розкинути мізками.

Якщо згадати, то вчора, під час весілля, у мене в голові промайнули деякі уривки спогадів. Що, якщо пам'ять цієї Мілани, хай навіть частково, збереглася в моїй голові, і якимось чином я зможу її активувати? Витягнути спогади, заховані всередині цієї світловолосої голівоньки. Тоді в мене вже як стартовий майданчик буде те, що про цей світ знала сама принцеса. А там далі пошукати ниточки, за які можна буде вхопитися.

Зосередившись, я почала ритися у своїй голові і невдовзі зрозуміла принцип, яким зможу витягувати з неї необхідну інформацію. Для цього потрібно було належним чином ставити собі питання, і тоді залишкова пам'ять Мілани видавала смутні відповіді. Саме таким чином я з'ясувала, що світ був рівною мірою технологічним і магічним. А рівень розвитку цих технологій знаходився десь як у середині двадцятого століття в моєму рідному світі. Отже, смартфонів з інтернетом немає, зате деяка електроніка вже у широкому обороті.

Так само випливло одне цікаве уточнення: Шевранія — рідна країна принцеси — понад три роки тому оголосила війну Раталері, тільки злегка не розрахувала сил. Результатом став мир, гарантією якого тепер була я: дружина, яку можуть навіть стратити, надумай король Шевранії почати робити якісь дурниці.