Частина 4. Гопак

Я завжди здогадувався, що з спортивних частин тіла у мене тільки душа, сьогодні мав шанс у цьому переконатися. 
Не знаю де вони шукали цього нашого хореографа, проте якби одного дня відкрилося, що він сидів у дурці, то я б не здивувався.
Перш за все педагог прийшов у такому гуморі, що ні стати, ні сісти. Не промовивши ні добридень, ні насерматри, наказав шикуватися, а коли ми стали в три неповні ширенги, то зажадав, щоб ми сіли на підлогу. Скажу так, в дуп..., перепрошую, сідничним м'язам на голій плитці в тонюсіньких штанях було доволі таки холодно.
- Зараз вашій увазі буде продемонстрований танець, якого я маю намір вас навчити, щоб ви змогли відкрити ним наступну зустріч з послами, оскільки остання була м'яко кажучи невдалою, а тому на найвищому рівні вирішено було провести ще одну .
Не знаю якої високої думки він про наші танцювальні навики, та його хореографія була настільки далекою від наших можливостей, наскільки місяць від Землі. 
Після кількагодинного забігу (перепрошую за вибір саме такого слова, причина полягає в тому, що те кривляння, яке ми в стані були з себе витиснути, назвати танцем язик не повернувся), кожен з нас чекав на чарівне слово "перекур", а як тільки воно зазвучало, то дружньо кинулися диким табуном в сторону водопою.
- Фу, ну і запашок від вас, - махаючи рукою протягнула Ружа, намагаючись якнайшвидше видати воду і прикрити обличчя власною футболкою.
- Запах гарячого чоловічого тіла, - сказав Ерик і підморгнув в її сторону.
Після того шаленого дня з Джейн ми всі помалу відходили, проте найприємніше було спостерігати за тим, як крок за кроком Параскевич відновлює не лише свій зовнішній лоск, але й внутрішнє людське сяйво.
Ружа залилася краскою мов маків цвіт.
- Досить загравати з учасниками, - сказала їй її сьогоднішня "подруга" по нещастю, тобто колега, - ти чудово знаєш, що це строго настрого заборонено. 
"Наша" стажерка лиш очима завернула, щоправда так, щоб цього не помітила її товарка.
Нам нічого не залишалося як взяти воду та відійти. І хоч видно було, що дівчина, незважаючи на весь цей запах, раділа нашій зустрічі, проте виходу у нас не лишилося, оскільки при таких співпрацівниках як ця, проблеми могли появитися як у Ружі, так і у нас, а ризикувати ми не могли.
- Скажу вам, мої кохані гади, спостерігати за вами - одне задоволення, - розтягнувшись в мега зручному кріслі промовив Яворський, як тільки-но ми до нього наблизилися. Не дивлячись на зламану ногу, настрій у Велеса був чудовим. - Ти б носочок вище тягнув, - підморгнувши мовив цей доходяга мені, - а от ти, - це вже Левицькому перепало, - міг би і усміхнутися після тих двадцяти обертань і нічого так відверто зеленіти, немов тебе ось-ось вирве, псуєш позитивні емоції від перформенсу. - А от ти...
Що саме поціновувачу прекрасного не сподобалося в Ерику ми так і не дізналися, оскільки Параскевич вирішив остудити пил Велеса, виливши на нього п'ятилітрових баклажку води, що стояла недалеко від нас.
- Ще коментарі будуть? - піднявши брову поцікавився фермер.
Виплюнувши струмінь води, яким мало не захлинувся, Велес явно готовий був коментувати далі, хоч би на зло, проте прослідкувавши очима в напрямку в якому вказував юрист різко стулив рота.
- Мудре рішення, - проговорив Ерик мило усміхаючись дівчатам стажерка, що саме привезли свіжий запас п'ятилітрових баклажок.
- Не добрі ви, піду я від вас, - надувшись мов середа на п'ятницю сказав ображений Яворський.

- І як далеко? - поцікавився я.
- Повзком? - додав Нестор.
- А я то думав, лежачого не б'ють, проте хлопці, ваша компанія як завжди і у всьому мусить відзначитися.
Щек Трубач був саме тим представником роду людського, дякуючи знайомству з яким рано чи пізно виникало наступне питання, а чи люди насправді настільки сильно еволюціонували від тої ж таки мавпи. І причиною цьому був не лише його кремезний зовнішній вигляд, але й розумові здібності, що залишали бажати кращого.
- А тобі що, заздрісно? Якщо так, то ти не соромся, кажи, а то знаєш, мої друзі, вони такі, завжди готові прийти на виручку не лише словами, а й кулаками.
Чи то Велес занадто виховано натякав чи то Щек, що всім і кожному розповідав одну і туж легенди про свого попередника, був не сильно понятливим, проте покидати нашу компанію він аж ніяк не поспішав.
- Рада бачити, що ви все ще тут, оскільки хотіла переказати наступну інформацію..., наблизившись до нас затараторила немов сорока Ружа, умудрившись не помітити таку шафу, як Щек Трубач.
- Ой, яка лялечка, - облизуючись мов кіт на сметану засюсюкав хлопець, - а чи давно ти тут працюєш? Я тебе раніше не бачив.
У відповідь Ружа нічого вголос не сказала, лиш глянула на незнайомого їй хлопця так, як я на комара, що теплого літнього вечора сміє опуститися на моє тіло з наміром напитися моєї крові.
- Бачу я привернув твою увагу, - усміхнувся Щек, трактуючи погляд дівчини явно на свою користь. - Може б ми зустрілися, погуляли, пустили наші дикі душі в галоп...
Висловити свої вульгарні помисли до кінця він не встиг, оскільки судячи з усього Ерику знесло дах.
- А гівна мерзлого не хочеш?! - гаркнув фермер ледве стримуючись.
Звісно ми бачили як симпатія Ерика до дівчини росла мало не щохвилини не дивлячись на всі його запевнення, що ми бачимо і шукаємо те, чого нема і в апріорі бути не може. Проте нам і в голову не приходило, що це почуття зуміло перерости з симпатії в щось значно глибше та сильніше. 
- Харчуйся сам, тим паче, що воно тобі по родинній справі близьке та знайоме. - Криво усміхнувшись відплив Параскевичу Трубач.
Ерик хмикнув, та так, ніби вважав відповідь цього набридливого, самовпевненого осла дотепною.
Щастя, що ми на це не купилися і вчасно зуміли схопити нашого фермера, оскільки той вже встиг замахнутися своїм коронним хуком з права. 
- Ха-ха-ха, - заржав мов стадо коней Щек, - маєш щастя, що вони тебе стримали, а то б я з тебе лиш мокре місце залишив. А ти крихітко, - повернувся він в сторону Ружі, - задзвони мені і проведемо скачки...
- Фу, - промовила стажерка після кількасекундного шоку, - сам себе об'їжджай, дебіл огидний!
Шкода, та Трубач цього не чув, оскільки знову на всю гучність залунав гопак, скликаючи учасників до танцю.
- От дурень, - сказав Нестор, коли ми допомагали Велесу дістатися до кімнати вернувшись подумки до подій сьогоднішнього дня, - він був настільки самовпевненим, що не віддавав собі справи як далеко зайшов, а головне як близько був від інвалідного візка.
- А може минеться? - З надією в голосі промовив Яворський.
- Ти сам хоч віриш в те, що говориш? - з сильно помітними нотами скептицизму запитав Нестор.
Відповідь була очевидною, оскільки Ерик насправді знав ціну фермерської праці. Хлопець дотримувався не лише родинних традицій, звичаїв, а й поглядів на життя. Бо хто не працює, той не їсть і не важливо скільки грошей в кожного з членів родини на рахунку, оскільки в полі всі рівні. Завдячуючи мега важкій праці з раннього дитинства, а також дідусю - сенсею в області східних бойових мистецт, бійка з Параскевичем могла сміло враховуватися як самовбивство, на яке могли наважитися або зовсім дурні, або геть чисто святовіруючі. І то не Щек мав усміхатися останнім, ой аж ніяк, оскільки він, на мою думку, зміг уникнути, не побоюся цього припущення "смерті", навіть не підозрюючи про це.
Ми хвилювалися з приводу їх наступної зустрічі, усвідомлюючи,що Ерик не забуде і буде шукати можливості для помсти.
Проте ні на другу, ні на третю репетицію Трубач так і не появився. А згодом стало відомо, що він відмовився від участі в відборі.
Сказати, що це було дивно, нічого не сказати, а тому довіряючи власному чуттю я задзвонив до головного стратега моєї сім'ї і поділився певними переживаннями.
Мама вислухала мене не перебиваючи, її теж зацікавив неочікуваний вчинок Трубача, адже всі ми розуміли, що насправді криється за участю в відборі. І не важливо хто переможе, оскільки сама участь мала не менш важливе значення, а саме:
- збільшення влади тих сімей, представники яких дійдуть до фіналу.
- збільшення фінансування родинного бізнесу учасників королівською сім'єю.
- шанси на кращих наречених нашої країни. Під словом кращих мається на увазі багатших та впливовіших.
А тому важко було повірити в те, що хтось добровільно може відмовитися від подібних перспектив.
- Я дізнаюся, - сказала мама і роз'єдналася.