Частина 3. Привиди минулого

- Це справді вона? - не вірячи своїм вухам вкотре перепитав Параскевич, кількома годинами пізніше, коли ми в чотирьох зібралися в моїй кімнаті для короткої наради перед обідом. 
З того всього шоку поцілунок стажерки, п'яний дебош Велеса, розпускання губ Ерика відійшли на задній план, перед нами появився ворог, злобу на якого ми маринували в собі ось вже кілька років. Нам треба було об'єднатися, щоб добитися успіху.
- Потрібно показати її в правдивому світлі так, щоб пелена спала з очей її батька, а ми були ні при чому, - мовив Велес.
- Легко сказати, проте як це виконати? - Проговорив Нестор аж якимось не своїм голосом.
- Не знаю, - зізнався я, - але знаю ту особу, яка може нам допомогти, проте спочатку мушу бути впевненим, що запис з камер спостереження з вчорашнього вечора знищений.
Ми з Нестором дружно глянули спочатку на Ерика, а згодом перевели погляд на Велеса.
- З моєї сторони стерто все, де був хоч найменший натяк на не найприємніші моменти вчорашніх "подій". - Мега швидко відхрестився поціновувач прекрасного.
Що ж до фермера, то він, на відміну від Велеса, мовчав як партизан, удаючи, що його в кімнаті взагалі немає.
- Не заставляй мене застосовувати силу! - сказав я з льодяними нотками в голосі.
- І так, і ні, - відповів цей впертий гад, проте зауваживши наше цілковите нерозуміння сказаних ним слів, змушений був уточнити. - Стерто все, окрім її поцілунку. Цей маленький відрізок я маю на диску СD і щоб ви зараз не казали, а його я знищити вам не дам.
Нас загалом і мене зокрема така відповідь цілком влаштовувала, а тому я дістав з кишені мобільний телефон і набрав номер.
- Привіт Золотце, як там справи. 
- Привіт мам, у нас проблеми, ми потребуємо Вашої допомоги. - Проговорив я, не знаючи до чого готуватися, оскільки від стратега можна було сподіватися всього.
- Увімкни гучномовець - сказано було мені у відповідь з нотками настороженості в голосі найріднішої.
- Готово, - сказав я, виконавши мамине прохання.
- Перш ніж ви повідомте мені деталі своєї проблеми я хочу дещо запитати. Відповідь має пролунати на протязі трьох секунд. Не вкладається в час, я вам не помічник в вирішенню ваших бід і потреб.
Особливого вибору у нас не було, а тому ми дружньо погодилися.
- Ви знову попалися на камери в не найкращих ситуаціях.
- Так!
- Вам вдалося виплутатись?
- Так!
- Режисер має на вас свіжий компромат?
- Ні!
- Ви впевнені?
- Так!
- Приїхала Джейн?
- Звідки Ви знаєте?! - в один голос викрикнули ми.
- Інформація про учасників зустрічі є у відкритому доступі, а тому я знала, що прибуде посол Англії, як і те, хто він, проте щодо прибуття його двох доньок, до останньої хвилини жодних підтверджень не надходило. Виходить, все ж таки приперлися.
- Ми хочемо помститися, - дуже тихо, хоч і впевнено проговорив Нестор.
- Хочете, щоб я підкинула вам кілька ідей? - запитала мама.
- Так! - вже хором ми.
- Згода, проте спочатку ніж вам щось радити, то мушу поспілкуватися з подругами. Як буде кілька ідей, неодмінно відізвуся, а зараз у вас якщо не помиляюся обід. Марш до столу! Сьогодні тушені реберця в гранатовому соусі з запеченою картоплею по селянськи. Смачного вам хлопці! Поїсьте і запрошую до граніту науки в конференційній. І останнє, але мабуть найважливіше, постарайтеся не наламати дров, пам'ятайте - Помста - це страва, яку подають холодною! - І вона роз'єдналася.
Під час обіду нам ложка в горло не лізла, злість, образа та розчарування так і вирували в наших душах. Через цю погань дід Нестора передчасно відправився на той світ, не змігши перенести того, який сором улюблений старший онук накликав на цілий рід. Щастя, що не встиг позбавити Левицького не тільки фінансування, а й імені. Що ж до Велеса, короля краси, то наші жахливі фото в оранжевих комбінезонах обвалили акції їхньої компанії, мало не довівши фірму до банкрутства. Ерик, мабуть йому гикається щоразу при згадці про ті події, адже Джейн заявила, що в той час як він її домагався, Нестор керував автівкою, а ми від неї просто відвернулися, оскільки хотіли подарувати другу незабутні моменти пізнання жіночого тіла. Параскевич ще буквально донедавна дякуючи тим подіям уникав можливостей залишитися один на один в компанії якоїсь красуні. Що ж до фото, то на них з ним завжди була група дівчат і це були тільки фото, без жодних шансів продовження гулянки. Ще місяць тому він нібито жартома задумувався про прийняття сану священника. Тільки стажерці вдалося пробитися через цю його стіну відчуженості, за що ми їй безмірно вдячні. Що ж до мене, то сім'я збіднівши на круглу суму не позбавила мене нічого, я відбувся записом на кілька пізнавальних курсів, деякі з яких тривають по сьогоднішній день. Ось кілька з них:
- "Саморозвиток, самодисципліна і стратегія виживання в суспільстві повному брехні".
- "Східні єдиноборства, як метод самовдосконалення".
- "Розпізнай людину за її невербальною поведінкою".
- "Хто для мене ворог, а хто друг".
- "Гіпноз, від базових основ до поглибленого вивчення".
І так далі і тому подібне. Найгірше навіть не те, що я не мав права відмовитися, а те, що з кожним наступним курсом я опановував знання, що дозволяли мені читати людей як відкриті книги. Єдині, на кому я не застосовував нових вмінь і навичок були мої друзі. Я не міг дозволити, щоб проклята Джейн принісши в моє життя певні ознаки параної, змогла ще й позбавити мене моїх єдиних друзів.
Доколупавши останнього цілого вареника на тарілці я підвівся і пішов в сторону конференційної, відведеної для притендентів на руку княжни. Не знаю як інші, проте я не міг дозволити собі завтра провалитися через свою необізнаність, не міг підвести ту, в якої попросив допомоги. Щось за щось, саме так діє цей світ з пункту бачення домашнього стратега.
- Привіт, - почув я, як тільки зумів переступити поріг зали. - Гадала, що ніхто не прийде. Перепрошую, повертаю ноутбук на місце разом з усіма носіями інформації. 
- Нічого, - відповів я "коханій" стажерці Ерика, витиснувши з себе щось на подобу посмішки, - все гаразд. Гадаю тут сьогодні і справді буде не велелюдно. 
Дівчина не встигла нічого сказати, як в кімнату ввійшли мої друзі. Вона хотіла було привітатися, проте Параскевич блискавично розвернувшись на п'ятах вискочив з зали ще швидше, як увійшов.
Що це було? Німе питання без слів читалося в її очах, як і розчарування пов'язане з його поведінкою.
- Вдалого перегляду, - витиснула вона з себе  ці два слова, зумівши взяти себе в руки по кількох дуже довгих секундах.
Дівчина пішла, а ми так і стояли немов вкопані. Кожен з нас думав про те, що Джейн - це диявол наяву, який так і буде слідувати по п'ятах за Ериком, якщо ми нічого не зробимо.