Краків ще не встиг остаточно прокинутися, коли Лея підіймалася кам’яними сходами до Вавельського пагорба. Після зустрічі з білим орлом вона не могла заснути — голос, що назвав її обраною, не давав спокою. Перо, сховане в кишені, тихо пульсувало теплом, ніби підганяло її вперед.
Повітря над Вавелем було густе, важке, з ледь відчутним запахом диму. Лея зупинилася.
— Диму? — прошепотіла вона.
— Але ж тут немає вогнищ…
Перо в кишені спалахнуло тепліше.«Йди…»Вона ковтнула повітря й рушила далі.