Двадцять п’ятий розділ. Шанс на відновлення справедливості

— Коли вони сюди прибудуть, все нарешті закінчиться.

— Можу я спитати, що ви задумали? — занепокоївся Ден. Зітхнула:

— Суд буде, як ти й сказав. Замах на життя королеви, зрада, вбивство моєї помічниці, шпигунство, маніпулювання моїми людьми, викрадення засудженої з темниці. Вона хіба цариця? Хіба імператриця, щоб їй усе зійшло з рук? Годі вже! У цім королівстві є єдина королева — це я. Я більше не буду її жертвою і ніхто з моїх людей не буде! Поки не минуло сорок днів смерті Люс, я помщуся за все і відновлю справедливість. Я в своєму праві.

— Який вердикт винесе суд? — обережно спитала мама, напружившись.

— А хто суд? Це верховний суддя і кардинал, а головне рішення за мною. Думаєте, я знову помилую її? Нізащо! Мою невинуватість вбито! Буде страта! А Роберта оголошу зрадником королівства, а в пам'ять про дядька, що довірив сина моїй справедливості і милостивості, замкну його в підземеллі до кінця віків, заборонивши усім наступним монархам випускати, якщо моє життя виявиться коротшим! Я вже говорила з Мастермалом, він буде підтримувати мене на цьому шляху. Іншого виходу я не бачу. Але слід краще подбати про докази. Слова Хелен і С'юзен не настільки вагомі, а я спалила той ваш договір. Хоча він був компроматом саме проти тебе, Дене, то ж зараз не допоміг би.

— Я буду свідчити, Ваша Величносте. А також я знаю кількох людей зі знаті, які були вірними Слариссі. Я говорив вам про них. Якщо ви дозволите мені з моїми людьми залякати їх, вони теж свідчитимуть, — впевнено промовив граф, усім своїм виглядом показуючи, що підтримує мене. Я й не сумнівалася. Я знала, що він завжди буде поруч зі мною.

— Дозволяю, але дивись, щоб вони не попередили господиню, — стиха промовила я, розминаючи плече, що враз стало боліти. Розмови про страту не могли тішити, але я знала, що якщо знову проявлю милосердя, точно програю цю війну. Сларисса, допоки буде жива, доти боротиметься. Вона знайде спосіб шкодити мені навіть з темниці, тим паче повсюди її люди і вона знає палац, як свої п'ять пальців. Навіть утекти зможе, прихопивши Роберта. І тоді хто наступним віддаватиме за мене життя? Кого ще прийдеться оплакувати?

— Ваша Величносте, я теж буду свідчити. Я розкажу на суді всю правду і те, як Сларисса шантажувала нас життям С'юзен, — так же рішуче, як її син, пообіцяла Амелда. Я не змогла не всміхнутися, бо це був справді вчинок, що гідний поваги, і абсолютний доказ вірності й самопожертви.

— Слухаю вас і диву даюся! — почувся веселий голос мами поруч. — Немає у вас польоту фантазії, зробили проблему з нічого. Графине Аррон, вам сина не шкода? Почнете діставати свою брудну білизну, викриєте таємницю того, що Ден зраджував нашу королеву. Ви і його зі Слариссою відправити надумали? Покази знаті, звісно, важливо. А слова двох служниць — беззаперечно допоможуть, щоб стратити королеву-вдову. Насмішили мене, за що я вдячна! Хоч у когось із присутніх є хитрість! І ця людина я! Ех, що б ви робили без мене?

— До чого такий вступ? Кажіть, що хочете казати, — закотивши очі, я знову потерла болячу шию і відкинулася на спинку крісла.

— Як Сларисса хотіла позбутися Деніела? Їй не треба свідків, вона дала документ з його печаттю. Ми зробимо так само. Суд для показовості влаштуємо, де головним доказом буде її задокументоване зізнання.

— Де ми його візьмемо? — зітхнула я.

— Енні, залиш це мамі. Твоя мама й не таке зробить, щоб заслужити твоє пробачення за свої минулі помилки, — прощебетала Ілерія і додала геть серйозно: — Я знаю, де раніше ховала печать Сларисса. Гадаю, що тепер це місце не змінилося. Коли Її Величність прибуде в столицю, я заберу її печать і напишу документ, який свідчитиме проти неї.

— І чим ми тоді будемо кращі? — насупилась я.

— Ти хочеш її покарати, чи ні? — різко спитала жінка, нависнувши наді мною, немов скала. Скала, що завжди від усього оберігатиме.

Сларисса Мартіал

— Ви не хочете пояснити, як так вийшло, що Енні знову врятувалася? Ми їй шкодимо, чи забезпечуємо вірними людьми? — Роберт лютував. Він носився покоями від стіни й до стіни і ніяк не міг зупинитися. Миготів перед очима своєї матері, в якої й так ще від ночі розколювалася голова. Час від часу наступав на білосніжну скатертину з золотим краєчком, яку сам же в пориві гніву стягнув зі столу. З усієї сили підкидав ногою речі, розкидані ним же по підлозі, наступав на розбиту склянку, розкришуючи уламки посудини на справжній скляний порох. Все дзвеніло, шаруділо, гриміло, немов би в маєтку вирішив перекусити якийсь щонайменше орк... або привид... чи хто там був страшним і ким завжди лякали дітей прислуги, щоб вони не покидали материнської кімнати і не бігали коридорами палацу?

— Ця зрадниця С'юзен врятувала її, так. Але хіба це моя вина? — оскалилася королева-вдова. — Я вже впродовж року що тільки не роблю, аби ти зійшов на престол, але...

— Але все безрезультатно! Ваші старання лише шкодять нам, мамо! Може ви лише вдаєте, що насправді хочете моєї епохи? Може Енні вже і вас переманила? — виплюнув принц, шумно відкривши шафу і діставши звідти сигару. — Дай вогню, Хюрме! — кинув вірному слузі своєї матері, а коли не отримав того, чого бажав упродовж кількох секунд, сердито штовхнув того: — Лише за смертю тебе посилати! Зрадники! Всі зрадники і ти теж зрадник!

— Заспокойся, Роберте! — гаркнула Сларисса, захищаючи лакея. — Отямся! Ти не чуєш, що кажеш!

Сизий дим сигари гірким шлейфом окутав покої. Королева зморщилася. Її завжди дратували курці, а останнім часом вона гостро не переносила дим, починала задихатися. Принц те, звісно, знав, але він давно не цікавився нічим, окрім власних бажань.