Двадцять четвертий розділ. Як зробити найскладніший у житті вибір, або Сім'я чи кохана?

Деніел Аррон

— Ніяк не збагну, що ж є такого у ній, чого немає в мені? Це просто нісенітниця, в голову не вкладається! — за день до від'їзду в Логан Магдалена бушувала так, ніби зовсім розум втратила. Загалом, відколи королева прогнала Слариссу, віконтеса Кертіс, що залишилася без опіки тітоньки, на якийсь період притихла. Її ідеєю-фікс залишалося весілля, але, хвала Всевишньому, розпочався зимовий піст, тому присікти розмову на початку Деніелу вдавалося. Як і ігнорувати всі ті хитрощі, якими наречена намагалася втримати його цікавість. Вона справді вдавалася до всіх можливих способів, хіба що лише не причаровувала його або ж зілля їй продавали зіпсоване, бо результат на обличчя — очі чоловіка продовжували бачити лише Її Величність. Продовжували шукати її дзвінкий голос у натовпі придворних. Серце його тягнулося до неї.

Він вже не приховував від себе того, що кожна доля секунди, коли їх руки з'єднувалися, а погляди перепліталися, солодкими спазмами прокочувалися тілом. Він полюбив її, від цього вже не втечеш. Однак, він сам надягнув обручку на пальчик Магдалени. Та обручка мотузкою обвилася навколо його шиї. Тепер розумів, що, певно, ніколи й не кохав її. Так, їм було добре. Так, вона була бажаною. Так, подобалася. Тому іншому Деніелу Аррону. Застарілій версії самого себе. А цей, новий, по-іншому сприймає світ. Це незмінно. Принаймні тоді так здавалося. А та, хто була найріднішою, тепер стала зовсім чужою. І покинути її граф не міг. Може той попередній Ден не подумав би про її почуття, але тепер він не був негідником. А, отже, мав щось придумати. Повинен був...

— Ні, я цього просто не розумію! Вона майже заручена, в них з Бертом все чудово, а ти... Ким ти підеш до неї? Коханцем? — видала наречена, бджілкою пронісшись покоями. Від цього слова чоловіка пересмикнуло. Він... коханцем... Фаворитом... Іграшкою Її Величності! Не дай Всевишній!

— І що буде з нами, Денні? Як бути з весіллям? — в розпачі вигукнула вона. Підбігла до чоловіка і ніжно обхопила його шию, прошепотівши на вухо: — А що скажемо твоїй мамі? Або тьоті Слариссі? Ти ж розумієш, що наш союз усім подобається, а якщо ти відмовишся від мене... Усе ж уже налагоджено, Дене! Все мало бути так добре... Ну згадай, ми мріяли одружитися, Роберт зійде на престол і підпише той наказ, твоя мама буде щасливою, маленька отримає волю, все буде, якнайкраще! Денні, добре, ти розлюбив мене, захопився іншою, таке буває. Але ти ж не можеш зрадити твою сім'ю. Що ти скажеш графині Аррон? Вона ж тебе зі світу зживе, якщо ти не врятуєш сам знаєш кого. Це небезпечно! А Сларисса... Будь розумним, я благаю тебе. Для твого ж добра...

Магдалена мала рацію. В усьому. Абсолютно.

Зітхнувши, Ден поглянув у очі нареченої і забрав її руки зі своїх плечей, піднісши їх до вуст, щоб поцілувати на прощання.

— Я хочу виспатися перед дорогою. Будь ласка, йди до себе. Ми вирішимо всі наші проблеми, коли я повернуся. Обіцяю, — стиха відповів він. Віконтеса кивнула, перед тим глянувши з докором, піднеслася на пальчики, щоб поцілувати, але граф не дозволив. Не хотів її поцілунків.

І тепер, сидячи в кав'ярні з королевою, тримаючи її руки і розповідаючи якусь маячню, лиш би її розсмішити, він розумів, чому став таким холодним з Магдаленою. Серце, яке б'ється заради однієї людини, не може зігрівати іншу.

Він так хвилювався... Бачать небеса, вже сотню разів пошкодував про те, що взагалі віддав їй того листа. Краще б Енні нічого не знала, тоді їй би не прийшла ця «геніальна» ідейка — відправитися в вороже лігво. Скільки зусиль він витратив, щоб переконати її не їхати. Просив допомоги в династійців, навіть у Берта, але нікого з усіх цих людей Її Впертість не послухала. Бачте, сама вона дуже розумна!

Описи неподобства, що влаштовував Роберт, не здивували Деніела. Хіба що викликали відразу до колишнього друга. Зараз не вірилося, що були часи, коли вони дружили... Такі абсолютно різні. Хмм, хоча дружив він, а кронпринц лише використовував його.

Став свідком того, як королева позбавила негідника права на престол. Ніби з однієї сторони це тішило, але він надто добре знав цих людей, щоб не зрозуміти — з поразкою вони не змиряться!

Не помилився.

Енні ще слід не охолонув, як вони вже плели свої мерзенні інтриги.

— Прокляття! — просичав Роберт, з усієї сили гупнувши кулаком до абсолютно безвинного столу. Не вдовольнившись цим, одним жестом руки стягнув білосніжну скатертину. Ваза і таця з фруктами першими полетіли на підлогу. Не набагато відстав глечик, чиї уламки, наче сіль, встелили килим, на який пролилася вода. Яблука закотилися під крісла, а маленький срібний ножик хлюпнув у калюжу. — Бовдури! Як вони допустили це? Народ повинен був мовчати! Мовчати! Але я дізнаюся, що пішло не так! Вони в мене!

Принц зціпив зуби і затиснув кулак, демонструючи, що він зробить, коли дізнається. Сларисса, як завжди, була менш емоційною.

— Нічого, може це й на краще... Енні дурепа, що приїхала сюди. В Нельсоні вона була захищеною, а тут, де навкруги лише наші люди... Ми поквитаємося з нею, давно це планували. А там уже ніхто нас не спине. Вся Лантонья знову буде нашою, — розсудливо мовила вона. Ця фраза дивовижним чином подіяла на її сина. Той заспокоївся, припинив плювати отрутою і поправив манжети на сорочці. Він пройшов до свого робочого стола, шумно відкрив шухляду, а вже за мить повернувся, тримаючи в руках прекрасний стилет з вкладеним дорогим камінням руків'ям і блискучим гладеньким тоненьким і вузеньким лезом, що, здавалося, могло перерізати пір'їнку. Така зброя ідеальна, коли ніхто не повинен дізнатися, як саме людину вбили. Вона не залишає слідів поранення, а тому врятувати постраждалого практично неможливо, як і сказати, що стало причиною смерті.

Деніел завмер, вирячившись на кронпринца. Його серце пропустило удар.

— Я давно готував його для цієї миті. Ти знаєш, що робити. Настав час... Цієї ночі ти повинен вбити королеву. Якщо цього не зробити, вона знищить нас. Тут лише наші люди, це буде легко. А в палац повідомимо, що вона впала з коня. Перелом хребта, скажімо, організуємо потім... — видав новий план Роберт, а його матуся продовжила деталізувати: