глава 23-25

м

Панський суд

Українська народна казка Поділля

Жили собі два брати: один багатий, а другий бідний. Прийшов до бідного дідок та й каже:

— Йди, Іване, до пана, він землю дає.

Пішов Іван. А пан йому каже:

— Що за день виореш, то все твоє.

Пішов Іван до брата волів просити. Брат дав, але сказав:

— Дивись не позагонь.

Цілий день орав Іван. Виорав великий лан. А ввечері приходить дідок, білий, як сніг, і питає Івана:

— Що тобі лучче: щоб воли поздихали, чи щоб братового сина на двадцять років в москалі забрали?

— Лучче хай воли поздихають, бо у брата один син. Через двадцять років він вже може його не побачити.

Тоді відразу воли й поздихали. Веде брат брата на суд. А попові дуже інтересно було, як же брат брата на суд веде. Закликав обох до хати і каже:

— Сядь, сядь там, Іване!

Іван сів на ліжку, а там якраз попадя дитину сповила і спати положила. Іван сів і задушив дитину.

Піп кричить:

— Я думав ти добрий чоловік, Іване, а ти дивись що зробив.

Вже вдвох ведуть Івана на суд. Як вони йшли, то циган застряг з конячкою у болоті, просить витягнути. Іван вчепився за хвоста тягнути і відірвав хвоста. Циган каже:

— Не прощу, поведу на суд.

От вже втрьох ведуть. А пан був за суддю. Підсудного вивели на галерію, а внизу зібралося багато євреїв. Іван подумав, що все одно засудять. Рішив плигнути звідти та вбитися. Плигнув і забив Рябіна. Євреї зловили його і знов на галерію. Вже четвертий суд буде.

От виходить пан починає суд.

— Розкажи, Іване, як ти позагонив братові воли?

— Я цілий день орав, а ввечері прийшов дідок і питав, що мені лучче? Чи щоб воли поздихали, чи щоб братового сина, забрали на двадцять років в армію. То я сказав щоб воли поздихали, бо в брата один син. От вони й поздихали.

Пан каже:

— Я тобі віддаю воли, а сина на двадцять років в москалі забираю.

Старший брат відразу каже:

— Я тобі, Іване, прощаю, хай син тільки буде вдома.

От вже один простив.

— А ви що, батюшко, хочете з Івана? — питає пан.

— Я просив його до хати, просив сісти на ліжку, а він сів і задушив дитину.

— То знаєте, батюшко, хай іде ваша матушка до Івана, хай живе з ним, поки не родиться дитина.

— Не хочу , — каже батюшка, — прощаю Івана.

Вже другий простив.

— А ти, цигане, що хочеш? — продовжує суддя.

— Я просив витягнути мою кобилку з болота, Іван вчепився, відірвав хвоста, то що я йому подарую?

— Дайте йому цю кобилку, хай їздить на ній, поки хвіст не відросте.

— Нє, — каже циган, — не дам.

От і третій простив.

— А ви, євреї, що хочете з Івана?

— Він плигнув з галерії і забив нам Рабіна.

— То ви вилазьте на галерію, плигніть на Івана та й заб’єте його.

— Ми цибати не будемо звідти.

— Йди, Іване, бери пшеницю, коней в мене і засій поле.

Пішов Іван, запряг коні, набрав пшениці і засіяв поле. Став жити-поживати, і коло землі працювати.

У Королівстві сталася пожежа в суді. Приїхали пожежники та почали тушити пожар. Прокурор бігав та махав віником, а суддя йому допомагав. Пожежники цілий день ліквідували пожежу в Королівському судді. Королева виділила кошти на ремонт будинку. Казкар приїхав та розповів казку про пожежу.

Ой лишенько! Запросила, на свою біду Змія Горинича в гості. А він надумав посеред хати вогнем дихати!  Була в мене хатка на курячих ніжках, а лишилися самі курячі стегенця-гриль. Добре, хоч ступа в гаражі стояла та вціліла від вогню…

Пам’ятайте дітлахи:

Сірники не іграшки!

Всім, хто грається з вогнем

Не уникнути проблем!

Якщо в лісі ви гуляли

І багаття розкладали —

Треба вогнище залити

Щоб  біди не наробити.

Якщо ж лихо не минуло

І пожежа спалахнула —

Цінних не втрачай хвилин,

Телефонуй на 101.

У Королівстві була стоматологічна лікарня, яка лікувала зубки дітей. Туди приїхала Королева з Жасмін, бо у дівчинки розболівся зубик. Вона плакала.

В одній чарівній країні жили-були зубки. Так-так, звичайнісінькі зубки. Серед них був один маленький зубчик на ім’я Зубастик. Зубастик дуже любив хрумкати горішки, гризти яблучка і цукерочки.  Жила була зубна фея. Вона дуже красива з прозорими крильцями і чарівною паличкою, носить з собою срібну сумочку, де лежать всякі чарівні порошечкі. Вона маленького розміру - не більш кішки, щоб її не могли помітити дорослі і щоб вона легко змогла проникнути в будь-яке приміщення. Феї бувають різні: лісові, річкові, квіткові, повітряні і т.д.

У лікарні Жасмін зробили пломбочку для зубика і він перестав боліти.

Там вона познайомилася з дівчинкою Полінкою, яка дуже плакала , бо їй вирвали зубик. Вона багато їла шоколаду, що зубик почав гнити та його потрібно було ліквідувати. Жасмін обняла Полінку та запросила її до себе в замок. Там вони гралися з іграшками. Полінка була дуже веселим дівчиськом. Собака Огірок бігала за ними. Полінка з невичерпним фонтаном енергії в серці. Поступово вона наповнює сірі будні мешканців радістю. Полінка шукала привід для оптимізму й бути щасливою. Королева теж сміялася поряд із ними. Це було дуже кумедно. Жасмін та Полінка стали щасливими подружками.

У Королівстві було село, де жила бідна родина. В родині була дитинка-інвалід, яка не могла ходити, але вони гарно вишивала та писала вірші.

На світі є діти-інваліди, які не можуть ходити або говорити. Але це такіж люди , як і інші люди, але дуже вразливі. Їх потрібно оберігати від негараздів. У Королівстві був університет , де навчалися діти –інваліди та школи для інвалідів.  Батьки дівчинки Орисі написали Королеві листа та попросили у неї грант на навчання у вузі, бо в них не було грошей. вони садили лише огород та тим і жили, що продали людям. Дівчинку потрібно було навчати . Багато коштів йде на ліки для дитинки. Королева дізналася про це. Вона приїхала до родини та зустрілася з Орисею. Королева привезла до дитинки речі та овочі зі свого городу. Головне вона передала  родині грант на освіту. Орися прочитала вірші Королеві.  Вона писала про Королівство Соняшників та про соняхи.