глава 19-20

Королева любила готувати страви зі спеціями. На кухні у неї завжди були смаколики для дітей. У Королівстві була скульптура у вигляді торта. На вулицях королівства було багато квітів. У Королівстві жила садівниця Панна Квітів. Вона висаджувала квіти у саду. Морем привозили квіти з Голландії та інших держав світу.  До Королівства Соняшників прибував корабель з послом із Голландії. Він привіз тюльпани для Королеви 

У Королівстві живуть люди, які працюють на роботі. У кожної люди своя робота. Вони за це отримують гроші, які потім тратять на свої нужди. В Королівстві є аптека, суд, церква, перукарня, лікарня, школа, бібліотека, спортивні майданчики тощо.

Указ

Королеви Соняшників

В Королівстві Соняшників

Як відомо, на території Соняшників

Створені всі умови

Для розвитку кожної людини.

Для цього королівство розробило

Систему освіти ,

Яку потрібно використовувати в школах, дитячих садках.

Королева Соняшників

Королівство Соняшників займалося сільським господарством. Король займався фермерським хозяйством. У нього було багато тварин. Поля були засіяні кукурузою та пшеницею. Люди їли хліб та млинці. Королівство мало овочеві бази, де було багато запасів зерна та овочів. Овочі – зелені супутники людини. Наявні в рослинах речовини, безсумнівно, беруть найактивнішу участь у формуванні фізіологічних процесів живих організмів. Вітаміни та їх роль в житті людини давно цікавлять вчених. Кожен з овочів , кожна чашка соку приховує величезне багатство вітамінів та поживних речовин. Вони зміцнюють організм, наповнюють енергією і життєвою силою.Чим багатший раціон рослинною зеленню, овочами і фруктами, тим краще здоров'я . Крім того, рослинна їжа с прекрасним профілактичним засобом проти багатьох недута більше шансів на успішне їх лікування. Ця якість рослинних продуктів пов’язала з тим, що вони містять вітаміни А, С, Р, В1, РР, Е, К та інші, без яких людина не може існувати та мінеральні елементи, що беруть участь у всіх процесах обміну речовин в організмі.

Тут городи і сади, яблука і гарбузи, тут соняшники й буряки, ягоди на лузі, помідори й огірки, дині є і кавуни, жито, пшениця і всяка пашниця. Хвилюють, радіють, рясніють поля. Добридень тобі, Королівство Соняшників! 

Заходимо на огород до Королівства Соняшників , а там багато овочів. Яскрава Морквина.

М о р к в и н а:
На морквинку подивіться,
Не лишайте на полиці.
Як зайчатка — хрум та хрум!
Отакий морквяний шум! 

Огірочки на заборі.

В гості Яблучко прийшло, 
Вітаміни принесло. 

Я на дереві зросло,
Сонячне в мені тепло.
У собі залізо маю,
Та зубів вам не зламаю.
Я яскраве, кольорове,
Щиро зичу вам здоров'я!

Г а р б у з:
У дитинстві був легким 
Я насіннячком смачним. 
До землі мене поклали, 
Дуже рясно поливали. 
І тепер — хоч перевір — 
Виріс я, мов богатир!
 

Багато овочів на огороді в Королівстві. Дуже багато людей працює в полі та на огороді, щоб мати їжу на зиму та на весь рік.  Королева Соняшників дуже любила моркву. Зараз вона розкаже вам інформацію про моркву.  Сьогодні морква – другий за популярністю коренеплід після картоплі. Вона дуже поширена і в Європі, і в середземноморських країнах, Нової Зеландії, Австралії, Африці і Америці (близько 60 видів).

Батьківщиною моркви вважають Середню Азію. Однак вченими встановлено, що цей коренеплід зустрічався за тисячі років до н. е. і в інших місцях: єгиптяни, римляни і стародавні греки. Сучасна морква потрапила в Європу в 10-13 століттях. Однак раніше морква мала червоним, жовтим, білим, рожевим і навіть чорним кольорами. Але ні як не помаранчевим! Помаранчева морква вперше з’явилася в 17 ст. в Голландії. Існує легенда, що помаранчева морква була виведена голландськими садівниками в честь принца Вільгельма Оранського (William of Orange). Однак деякі історики вважають, що це вид моркви був виведений в знак подяки короля Вільгельма І, під керівництвом якого пройшло голландське повстання проти Іспанії, внаслідок чого країна здобула незалежність. Така цікава історія, маленькі сонечки.

До Королівства привезли нове насіння гарбуза. Королева Соняшників купила цілу партію насіння, щоб посадити на полі гарбузи. 

Гарбузове насіння

Українська народна казка Полтавщини

Жив собі в одному селі пасічник Панько. Шість вуликів давали йому стільки меду, що вистачило і собі і сусідам. А сусіди в його були всі трудівниками. Справа жив вівчар Ґирлиґа, овечок випасав, вовну, м’ясо на мед, рибу, сіль, хліб міняв, тим і жив. Зліва був у нього сусідом чумак Вусань. Мав він пару волів круторогих, їздив із ними у Крим по сіль, по рибу, міняв сіль і рибу на мед, хліб, вовну та м’ясо. Так і жили вони в трудах і дружбі, допомагаючи одне одному і односельцям своїм. Позаздрив їм лихий пан Кривцюк.

Серед зими тепляк у Панька потай відкрив та бджіл поморозив. Овечок Ґирлиґи псами зацькував. Волів Вусаня на шляху до Криму потруїв. Стали бджоляр, вівчар і чумак бідувати, а діти їхні пішли старцювати. Радіє пан Кривцюк! А тим часом до Панька із-за річки Орелі прибилася лелека з понівеченим крилом. Панько її обігрів, до ранки свіжого прополісу приклав. Останній гарбуз із городу розрубав, кашу зварив, до видужання птаху годував. Вусань останню сушену рибину приніс, а Ґирлиґа в теплу овчину хвору загорнув. Коли вже й насіння з останнього гарбуза доїдати стали, весна прийшла. Лелека до своїх подалася, але на прощання Паньку одне насіннячко з кабака повернула. Тільки було воно не біле, як завжди, а голубе. Усі й зрозуміли, що воно незвичайне. Посіяв Панько те насіннячко біля хати, а воно того ж дня і проросло. Наступного дня на огудині три квітки зійшло, а третього три гарбузи зав’язалося . Не пройшло й тижня, як вони достигли.