Розділ 4: Непрохані гості, або Як починається хаос

Марта прокинулася від дивного відчуття, що щось не так. Вона ще не розплющила очей, але вже усвідомила, що її подушка зайнята чимось важким і теплим. Повільно піднявши голову, вона зустрілася поглядом із Феліксом, який, розтягнувшись на її ковдрі, зручніше влаштувався і навіть не подумав відступити.

— Ти що, серйозно? — пробурмотіла вона.

— Мені було зручно, — відповів він, навіть не відкриваючи очей.

— Тобто вся квартира була недостатньо хорошим місцем для сну, і ти вирішив, що моє ліжко — це твоя особиста королівська ложа?

— Я ж принц, — розтягнувшись ще більше, відповів він, — А принци сплять лише у найкращих місцях.

Марта закотила очі, піднялася з ліжка і направилася на кухню, де її зустріла демонстративно ображена Бастет. Вона сиділа на столі, вичавлюючи із себе максимум невдоволення, і явно чекала, коли її нарешті підтримають у цьому невимовному жаху.

— Так, Бась, я тебе розумію, — пробурмотіла Марта, — Я теж не просила собі нового монарха.

Фелікс, якого навіть не спробували запросити на кухню, гордо вмостився в дверному проході і з явним самозадоволенням спостерігав за ними.

— Сподіваюся, ти розумієш, що не можеш тут вічно жити, — заявила Марта, роблячи ковток кави. — Якихось планів у тебе немає?

— План дуже простий, — Фелікс солідно підняв голову. — Мене знайдуть.

— І хто ж тебе знайде? — недовірливо перепитала вона.

— Мої піддані, — відповів він так, ніби це було найочевидніше у світі. — Звісно, спочатку вони розбіглися, бо ситуація була... м'яко кажучи, незвичною. Але найвідданіші з них знають, що робити. Вони знайдуть мене.

Марта примружила очі.

— А якщо вони вирішать, що їм і без тебе чудово?

Фелікс зобразив ображений вираз морди.

— Це неможливо. Ну... майже. Але деякі все ж мають трохи гідності й розуму, щоб шукати свого законного правителя.

Саме в цей момент у квартирі щось глухо грюкнуло. Марта різко розвернулася, мало не розливши каву.

— Що це було?!

Фелікс ліниво потягнувся.

— Ймовірно, це вони.

Марта на мить завмерла, потім повільно попрямувала в коридор. Коли вона обережно зазирнула в кімнату, де стояли книжкові полиці, її зустрів погляд ще однієї пари котячих очей. Чужий чорний кіт, який якимось чином проник у її квартиру, сидів просто посеред килима і уважно її розглядав.

— Ви що, знущаєтесь? — вигукнула вона, повернувшись до Фелікса. — Це ще хто?!

— Це мій вірний підданий, — невимушено відповів Фелікс, заходячи в кімнату. — Один із тих, хто не розгубився і зміг знайти мене.

— Як?! Як він сюди потрапив?!

— Ти ж не думаєш, що всі коти дотримуються ваших правил щодо дверей? — зітхнув Фелікс. — Дозволь представити — це Нокс, один із найвідданіших і найкмітливіших розвідників, майстер прихованого пересування та добування інформації. Він завжди знає більше, ніж каже, і з’являється там, де його найменше очікують.

Марта схопилася за голову.

— Прекрасно. Тепер у мене вдома котяча агентурна мережа.

— Якщо так зручніше, можна називати це розвідувальним штабом, — серйозно уточнив Нокс, нарешті промовивши.

Марта мовчки втупилася в нього.

— Ні, все. Мені потрібно ще кави.

Поки вона розбиралася з думками, Фелікс і Нокс почали розмову, абсолютно ігноруючи її здивування. Кіт-розвідник, ніби нічого дивного не відбувалося, доповідав:

— Ситуація складна. Ваша Високість, не тільки ми знайшлися. Ваші брати і сестри теж тут. Дехто з них уже закріпився в новому місці.

Фелікс примружив очі.

— І що ж вони роблять?

— Встановлюють владу, — спокійно повідомив Нокс. — Але у них самих не все так гладко. Багато з їхніх підданих не бажають приймати їхні накази, а деякі взагалі вирішили діяти самостійно. — У кожного свій підхід: одні пробують домовлятися і будують союзи, інші ж узялися за старе — інтриги, підкуп і навіть відкриту боротьбу. Кілька днів тому у дворі неподалік була битва між двома групами — обидві заявили, що територія належить їм. Виглядало доволі напружено.

— Хто переміг? — уточнив Фелікс, напружуючи лапи.

— Вони поки що не дійшли згоди щодо результатів, — Нокс трохи нахилив голову. — Чесно кажучи, навіть серед їхніх власних свит починаються внутрішні розбіжності. Виглядає так, що кожен намагається використати ситуацію собі на користь. — Але це лише початок. Ніхто з них не планує здаватися.

Марта, слухаючи це, пирхнула.

— О, то це означає, що ті несамовиті нявчання, загрозливе шипіння і звуки розкиданих сміттєвих баків, які я чула вночі, були не просто вуличними розбірками, а частиною великого королівського конфлікту?

Фелікс і Нокс серйозно кивнули.

— Саме так, — підтвердив Нокс. — Це більше, ніж проста боротьба за територію. Вони шукають владу. І боюся, що ця війна ще навіть не почалася по-справжньому.