Глава 5: Старі чи нові союзи

– Наш союз із Танатами і Беальфами завжди був нашим ключовим козирем, – почав Єстнан-фо, схрестивши руки на грудях. Його голос звучав глибоко й переконливо. – Вони дали нам клятву вірності ще за часів нашого правління. Але за роки нашої відсутності багато чого могло змінитися. Дереку, як ти оцінюєш їхню готовність допомогти нам зараз? 

Головнокомандувач зробив крок вперед. 

– Ваша Величносте, – сказав він, – Танати і Беаульфи завжди були гордими та впертими. Але я знаю, що їхня вірність не похитнулася. Вони добре пам’ятають, якою ціною ви врятували цей світ і сприймають її як символ надії. Проте вони будуть обережними, адже загроза монстрів і дії сина Градовського підірвали їхню віру у власні сили. 

– Це правда, – додала Кассандра. – Але вони також знають, що без нашої єдності ми не вистоїмо. Ми повинні показати їм, що наша сила відродилася. 

Фредерік кивнув. 

– Їхні землі постраждали від монстрів. Якщо ми запропонуємо допомогу в їхньому відновленні, вони віддадуть нам свою підтримку. Проте треба діяти обережно. Танати і Беальфи не пробачать жодної слабкості чи нещирості. 

Єстнан-фо задумався, потім подивився на Кассандру. 

– Нам потрібно щось більше, ніж слова і старі клятви. Щоб вони визнали нас і нашого сина Ервіна, ми маємо продемонструвати, що наш дім, наше королівство – це основа нової ери. 

Кассандра кивнула. 

– І ключ до цього – Августа та їх діти. Вони є символом майбутнього. Якщо ми зможемо об’єднати нашу силу з їхньою мудрістю, то союзники побачать, що ми сильніші, ніж будь-коли. 

Капітан Фредерік підняв голову. 

– Я готовий вирушити до Танатів і Беаульфів, щоб обговорити наші плани. Але буде краще, якщо це зробить хтось із королівської родини. Їхній візит матиме значно більше значення. 

Єстнан-фо обдумав ці слова і твердо сказав: 

– Ми вирушимо разом. Нехай вони побачать, що ми повернулися, і що клятва, яку вони дали, все ще жива. 

Після наради Єстнан-фо на деякий час залишився у великій залі замку, вдивляючись у мапу, яка висіла на стіні. Його блакитні очі світилися рішучістю, а сріблясті відтінки луски відображали світло кришталевих люстр. Поруч із ним стояла та, кого він любив більше у світі, Кассандра Де Освільд, чий спокій і мудрість відчувалися в кожному русі. Їхній шлях лежав до вогняних земель, де мешкали дракони родин Танатів і Беальфів. 

— Ці родини завжди були вірними нашому роду, але час та обставини могли змінити їхнє ставлення, — промовив Єстнан-фо, звертаючись до дружини. — Ми повинні нагадати їм про нашу єдність і про їхню клятву вірності. 

— Їх потрібно не лише переконати, а й показати, що ми готові знову боротися за спільне майбутнє, — тихо, але впевнено додала Кассандра. Її темні очі зустрілися з поглядом чоловіка. — Ми знаємо, наскільки важливий наш успіх для Августи та Ервіна. 

Капітан Фредерік, який уже збирався вирушити разом із ними, стояв поруч і очікував на розпорядження. Його зеленоокий погляд був зосередженим, а кожен рух видавав готовність до дії.
Він мав супроводжувати подружжя не лише як охоронець, а й як головний військовий стратег — той, хто знав бойові звичаї Танатів і Беаульфів краще за будь-кого в королівстві. 

— Капітане, ваша відданість і досвід будуть незамінними в цій подорожі, — звернувся до нього Єстнан-фо. — Ви знаєте вогняні землі краще за багатьох інших. 

— Мій обов’язок — служити вашій родині, — відповів Фредерік, віддаючи честь. — Але дозвольте запитати: що, якщо Танати й Беальфи вже втратили віру в наш рід? 

Кассандра підійшла ближче до капітана, поклавши руку на його плече. 

— Якщо це так, ми відновимо цю віру. Вони повинні побачити, що Де Освільд не тільки вижили, але й готові вести свій народ до величі. 

Коли все було готово, портал відкрився прямо в тронній залі. Яскраво-блакитне сяйво осяяло кімнату, і теплий подих вогняних земель торкнувся їхньої шкіри. 

— Дерек залишиться оберігати спадкоємців у замку, — промовив Єстнан-фо, перш ніж увійти в портал. — Ми маємо покластися на його силу й мудрість, як і завжди. 

— Нехай драконяча кров захистить вас у цьому поході, — промовив Дерек, стоячи в дверях. Його темний погляд затримався на порталі, де зникали колишній король і королева разом із капітаном. 

Після того як портал замкнувся за ними, перед подорожніми розкинувся дивовижний краєвид: золотаво-червоні піски простягалися до горизонту, а вдалині виднілися гострі скелі, які нагадували вогняні шпилі. Сонце було настільки яскравим, що здавалося, ніби саме повітря горить. 

— Це місце виглядає ще більш небезпечним, ніж я пам’ятаю, — пробурмотів Фредерік, змахнувши піт із чола. — Тут немає місця для слабких. 

Єстнан-фо повів їх до старовинного міста, вирізьбленого у скелях. Там мешкали Танати, які колись клялися вірності роду Де Освільд. Але чи дотримали вони свою обіцянку? 

— Наше завдання — знайти їхніх лідерів і нагадати про старі союзи, — промовив Єстнан-фо, ступаючи вперед. Його голос був наповнений упевненістю, але Кассандра помітила, як його рука злегка тремтіла. Це було для нього не лише політичною місією, а й справою честі. 

Коли вони дісталися до входу в місто, їх зустріли воїни Танатів. Їхні обличчя були закриті масками, а в руках вони тримали вогняні списи. 

— Хто посмів увійти на нашу землю без дозволу? — пролунав різкий голос. 

— Ми — Де Освільд, ваші союзники, — відповів Єстнан-фо, відкидаючи каптур, щоб показати своє обличчя. — Ми прийшли нагадати вам про клятву, яку ви дали. 

Воїни перезирнулися, і, нарешті, один із них зняв маску. Це був Радек, один із наближених до королівських родин драконів. Його обличчя здавалося втомленим, але в очах світилася повага. 

— Король і королева Де Освільд?.. — голос Радека зірвався. — Ми думали… що світ втратив вас навіки. 

— Ми вижили, і тепер ми тут, щоб відновити союз, — промовила Кассандра. Її голос був спокійним, але кожне слово лунало як наказ.

Радек кивнув і повів їх до головної зали, де вже чекали представники Танатів. І сам король Джозеф Юс Танат. Прийшов час нагадати їм про стару клятву й об’єднати сили проти загрози, яка нависла над усім світом. 

Срібні ворота замку Танатів відчинилися з гучним скрипом, і величний вигляд Єстнана-фо та Кассандри Де Освільд змусив вартових завмерти. Їхня поява була схожа на легенду, що ожила. Срібні та блакитні відблиски їхніх луск сяяли під яскравим сонцем, а темні очі Кассандри випромінювали таємничість. 

Король Джозеф Танат стояв на порозі замку, його могутня постать була вкрита золотистою мантією, прикрашеною полум'ям, що символізувало його владу над вогнем. Він привітав гостей, хоча в його очах було помітно занепокоєння. 

— Єстнан-фо, Кассандро, — промовив Джозеф, нахиливши голову. — Ваш прихід не залишився непоміченим. Що змусило вас подолати такий шлях? 

Єстнан-фо зробив крок уперед, його глибокий голос лунав упевнено: 

— Ми прийшли нагадати тобі про клятву, Джозефе. Клятву, яку ти дав нашій родині, коли ми разом захищали ці землі від першого прориву монстрів. Ти зобов’язався допомагати нашим нащадкам у часи великої небезпеки. 

Джозеф зітхнув, глянувши на Кассандру, яка мовчки спостерігала, немов читаючи його думки. Вона була уособленням мудрості, і її присутність змушувала його згадати той день, коли він присягнув служити їхній родині. 

— Монстри знову загрожують нашим землям, — додала Кассандра, її голос був м'яким, але пронизливим. — Твої люди страждають, Джозефе. Чи ти готовий до боротьби? 

Король Танатів повернувся до свого воєначальника, який стояв поруч із ним. Їхні очі перетнулися в мовчазному обговоренні. 

— Я не забув свою клятву, — нарешті сказав Джозеф, відступаючи на крок назад. Його очі пробігали між Кассандрою і Єстнан-фо. — Але часи змінилися. Мій народ виснажений, а сили ворога зростають із кожним днем. Чи готові ви підтримати нас так само, як ми вас? 

Кассандра підняла руку, її постать на мить стала ще більш величною. Її очі засвітилися драконячим світлом. 

— Ми не прийшли, щоб вимагати, — її голос лунав, наче кришталь, що розсікає повітря. — Ми прийшли, щоб об'єднати наші зусилля. Монстри становлять загрозу не лише для ваших земель, а й для всього світу. Разом ми здатні повернути баланс і відновити гармонію. 

Джозеф Сю Танат повагався на мить, а потім вимовив: 

— Якщо ми будемо боротися пліч-о-пліч, я маю пропозицію. Для зміцнення нашого союзу я хочу, щоб моя сім’я і ваша стали однією. Мій молодший син Бартальє міг би стати чоловіком вашої онуки Вейліс. Що скажете? 

У погляді Кассандри промайнув холодний блиск, давній і могутній, як сама драконяча кров. Її обличчя залишалося спокійним, але повітря наповнилося напругою. В одну мить її людська постать розчинилася в сяйві, і перед Джозефом постала величезна, срібляста дракониха з очима, що сяяли, наче нічне небо. Її крила розгорнулися, змусивши Джозефа зробити крок назад.
Воїни Танатів інстинктивно нахилили голови — так, як роблять перед істинним драконом, навіть якщо не хочуть цього визнавати. 

— Цього не буде ніколи, — її голос прорізав повітря. — Ти, як спадкоємець роду Танатів, повинен знати: рід Де Освільд не одружується за договором. Наші діти обирають своїх наречених за покликом дракона. Якщо цей закон порушити, у такої пари не буде спадкоємців. 

Джозеф затамував подих, спостерігаючи за величною драконихою, яка, здавалося, була не просто створінням, а втіленням самої природи. Її слова були суворими, але справедливими. Коли Кассандра повернула людську форму, її голос став м’якшим: 

— Я можу пообіцяти лише одне: твої діти матимуть можливість брати участь у виборі наречених. І не більше. 

Король Танатів на мить замислився. Його серце билося швидше, але в глибині душі він був у захваті від рішучості Кассандри. 

— Ти справді королева, гідна свого титулу, — промовив він, опустивши голову в знак поваги. — Ми приймаємо цю угоду. 

Єстнан-фо, який досі мовчав, нарешті додав: 

— Але краще, Джозефе, щоб Ервін не дізнався про твої наміри. Він би прийшов на допомогу без жодних вимог. Як і тоді, коли врятував Беаульфів. 

Король Танатів ледь помітно посміхнувся, усвідомлюючи справедливість цих слів. Він знав, що перед ним стояли не лише правителі, а справжні легенди їхнього світу. 

— Що ж, якщо ви дійсно готові об'єднатися, — сказав Джозеф, роблячи крок уперед, — тоді ми будемо боротися пліч-о-пліч. 

— Нехай це буде початком нової ери, — промовив Єстнан-фо. 

Поки вони обговорювали плани, гарячі вітри пустелі приносили відчуття нової загрози. Темрява наближалася, і час був проти них.