Глава 11: Пробудження первородного дракона

Ервін, стоячи поруч із Августою, відчував величезну силу, що виходила з кристала. Його блакитні очі мерехтіли від захоплення й шаноби, коли він спостерігав, як у глибині кристала пробуджується стародавня магія. Він знав, що цей момент — їхній шанс отримати благословення першого дракона. 

— Духе нашого пращура, — промовив Ервін, нахилившись до кристала, — ми просимо твоєї сили та мудрості, щоб перемогти ворогів і захистити наших дітей, які є нащадками твоєї крові. 

Від кристала почало виходити м’яке сяйво, що торкнулося обличчя Ервіна й Августи. Світло було теплим, наповненим спокоєм і мудрістю — наче погляд давнього вчителя, що знає більше, ніж говорить, і мовчки передає знання, що знає більше, ніж дозволяє собі сказати, який огортає учнів своєю турботою. Їхні серця билися в унісон із силою, що линула від древнього кристала. 

Раптом тишу печери порушив глибокий, але спокійний голос, що лунав наче зсередини кристала: 

— Хоробрі нащадки моєї крові, ваше серце чисте, і ваше бажання захищати світ — істинне. Але ви маєте довести, що гідні володіти моєю силою. Перш ніж наділити вас даром, ви повинні пройти останнє випробування. Лише ті, хто справді здатен на самопожертву та любов до свого народу, можуть отримати моє благословення. 

Августа та Ервін обмінялися поглядами. Вони знали, що це випробування буде важким, але обоє були готові ризикнути всім заради миру й захисту королівства. 

— Ми приймаємо твоє випробування, — впевнено відповів Ервін. 

Сяйво від кристала стало інтенсивнішим, заливаючи печеру світлом. Від кристала повільно почала відділятися примарна постать первородного дракона. Його форма була величною і невловимою, наче створеною з чистої енергії. Августа відчула трепет — перед ними стояв пращур усіх драконів, могутній і давній, як сам світ. 

— Випробування, яке я пропоную вам, — продовжував дух дракона, — не вимагає сили чи магії. Воно вимагає розуміння й об'єднання ваших душ, бо лише справжня єдність може врятувати цей світ від темряви, що вже наближається. Я наділю вас здатністю, але за умови, що ваша єдність буде непохитною. 

Ервін і Августа вловили один одного поглядом, ніби розуміючи, що зараз для них не буде жодних таємниць чи сумнівів. 

— Ми пройшли довгий шлях, щоб довіритися одне одному, — промовила Августа, її голос звучав лагідно, але з тією внутрішньою силою, яку не сплутаєш із сумнівом. — Наша любов — це не лише про кохання, це відповідальність перед нашими дітьми і нашим народом. 

Драконова постать схилилася до них, і від його тіла знову почало струмувати світло, оточуючи Ервіна та Августу. Вони відчули, як їхні душі переплелися ще міцніше, і кожне їхнє слово, кожне почуття зливалося в єдине ціле. Здавалося, що навколо них більше не існує ні печери, ні навіть часу — лише їхні злиті серця й могутність пращура. 

Ервін знову згадав, як його серце завмирало, коли він побачив Августу серед інших дівчат, її погляд сповнений тривоги, але й мужності. Він пригадує, як її ніжність і сила водночас зачепили його, і він не зміг відвести очей. У ці хвилини, наділений владою і могутністю, він раптом відчув себе вразливим перед нею. 

Августа згадала першу зустріч із ним: серце калатало, в душі — страх і трепет. Але щось глибше, невідоме, вже тоді з'єднало їхні долі, коли їхні очі зустрілися. Вона пам’ятає хвилювання і страх перед ним, але також і те, як відчула щось невідоме, потаємне, ніби їхні душі вже колись були знайомі. Відтоді, хоч вона боялася його, було щось таке, що не давало їй уникнути цього погляду. 

Вони мовчки тримаються за руки, і в цей момент відчувають, як їхні душі зливаються, проходячи крізь всі перепони, що були між ними. Вона бачить у ньому не тільки короля-дракона, а й людину, яка здатна любити, а він відчуває в ній свою королеву, яка готова йти разом із ним, поділяючи всю його силу й біль. 

— Тепер ви є однією душею, — промовив древній дракон, — і я залишаю вам частину своєї сили. Використовуйте її з мудрістю і лише для захисту. І пам'ятайте: ваш зв'язок — це ваш ключ до перемоги, бо ви обоє разом сильніші за будь-якого ворога. 

Світло згасло, і постать дракона розчинилася в повітрі, а кристал повернувся до свого колишнього спокою. Ервін і Августа, переповнені силою і впевненістю, зрозуміли, що вони тепер не лише король і королева, а одне ціле, створене для захисту свого світу. 

Августа й Ервін, з серцями, сповненими гордістю та хвилюванням, готуються повернутися додому. Вони знають, що тепер, після проходження випробування та отримання благословення первородного дракона, на них чекають не лише нові сили, але й нові обов’язки. Їхня єдність несе у світ щось більше, ніж просто силу — це початок нової епохи, яка під силу лише їм. 

Пророцтво, якого ще ніхто не розуміє до кінця, лякає своїм змістом. Слух про те, що народження близнюків-драконів і союз Ервіна й Августи стали передвісником великих змін, поширюється серед союзників та ворогів. У замку, де на них чекають Вейліс та Естран, люди шепочуться про нову еру, яка несе силу, здатну змінити світ або зруйнувати його, залежно від вибору правителів. 

По поверненні до замку, їх зустрічають Міневра та служниця Грета, які піклувалися про спадкоємців, і, звісно, Ніна, подруга Августи, яка завжди залишається поруч. Діти зустрічають батьків з радісними криками, і в цей момент обидва королі відчувають, що жодна сила у світі не зрівняється з їхньою любов'ю до цих маленьких створінь. 

Проте вони знають, що загроза не зникла. Легенда почала оживати. І разом із нею — страх, бо не кожен світ здатен витримати народження нової епохи, в якій старі пророчества вже ожили: їхній прихід означає як відродження королівства, так і потенційну загрозу для всіх земель.