Королівство Крижаного Полум'я Частина 2 – Туманні Острови

Пролог

Гори Ерінделля дрімали під покровом снігу та льоду. Їхні вершини здіймалися до неба, сповнені величі й таємниць, які ховалися у найглибших ущелинах. Вітер нісся між скелями, співаючи свою вічну пісню.

 

Та серед цього безкрайого холоду хтось прокидався.

 

Глибоко під товщею крижаних пластів, у місці, про яке забули навіть найдавніші книги, щось рухнулося. Лід затріщав, випускаючи зі своєї пастки подих древньої сили.

 

Спочатку – ледь помітний поштовх. Потім – глухе биття серця.

 

Раптом із темряви пробився голос, тихий, але могутній, мов саме небо нашіптувало його ім’я.

 

«Августа…»

 

Вона почула цей заклик, хоч перебувала далеко, у своєму прихистку. Її серце здригнулося, її подих перервався. Голос був далекий, але водночас такий близький, ніби звучав у самій її душі.

 

Він кликав її.

 

У темряві велетенське тіло, приховане тисячоліттями, повільно оживало. Луска, колись вкрита крижаними пластами, знову засяяла у відтінках срібла і сапфіру.

 

Один подих – і повітря навколо затремтіло від енергії.

 

Перший зміє-дракон прокидався.

 

Його очі розплющилися, дві сяючі сфери, що віддзеркалювали саме небо.

 

– Час настав, дитя полум'я і льоду. Прийди до мене.

 

Августа не знала, що чекає на неї у глибинах Ерінделля. Але вона вже не могла відвернутися від цього поклику.

 

Бо доля вже обрала її.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше