Розділ 8.1

Крижаний палац.

Ніч після балу-маскараду.

— На короля було скоєно замах! — Ліамарт Долайн скочив зі свого місця і вдарив долонями в стільницю, спираючись на неї.

Вперше за багато нарад його нарешті зацікавила тема сьогоднішнього збору. Та лорд Долайн був цьому не надто задоволений. На його думку, краще б він і далі нудьгував. Було б набагато краще, якби він помилявся кожного разу, коли був незадоволений кількістю золота, що виділялося на охорону.

— Це ми вже зрозуміли, шановний, — лорд-канцлер напрочуд був спокійним. Він вперше за багато нарад сидів за столом і примружившись дивився на оточення. — Ваш підлеглий врятував його величність, лорде Долайн.

— Це був не мій підлеглий, — видихнув військовий радник, опускаючись на стілець. — Хлопець, що загинув, був слугою леді Фрейвіл. Це був її наказ.

— Моєї матері? — Оуен вперше з моменту збору заговорив. І першим, що він промовив було питання.

— Так. Ваша матір віддала цей наказ і йому, і мені. Якби не той хлопець, що загинув… на його місці могли бути ви, ваша величносте.

— Бал було зіпсовано, — тихий голос, сповнений гіркості, пролунав у мить, коли всі замовкли.

— Що ви сказали, лорде Карі? — здивуванню військового радника не було меж. — Ви зараз серйозно переймаєтеся через те, що маскарад довелося перервати? Ми перепросили перед вищім суспільством!

— Так, перепросили, — рудий радник зблід під поглядом лорда Долайна. — Але це так принизливо! Королівський бал! Перерваний якимось вбивцею!

— Не якимось, лорде Карі, — батька перебив власний син. Він хитнув головою і вказав на невеличку мідну монетку, яка лежала зараз по центру столу.

Саме її Айзек Карі підібрав з полу в бальній залі. Саме її вбивця підкинув перед своїм стрибком у вікно. І сенс цієї монети був відомий усім у залі наради.

Бо зараз на столі лежала мідна монета, на якій було зображено ворона, що сидить на двох кинджалах. Монета, яку завжди находили на тілах вбитих рукою Вісників. 

— Припустимо, — Карі-старший не збирався так просто здаватися. — Ви хоч розумієте, що означає зрив такого свята, як бал у Крижаному палаці? Зараз вся аристократія налякана! Так. Але вже завтра поповзуть чутки, що Крижаний палац не захищений! Що в нього зміг пробратися вбивця! Ми ступили цим на крихкий лід! Ми мали продовжити свято, незважаючи ні на що!

— І як ми мали це зробити? — пирхнув лорд Стері. Великий підскарбій простягнув руку, щоб торкнутися мідної монети. Він чув про такі. Але на власні очі бачив вперше. — Удати, що той хлопчисько нікого не вбив. Не привернув уваги. Не вибив вікно і не вистрибнув з третього поверху? Навряд чи аристократи повірили б в те, що все це якась вистава. Та й танцювати, коли у залі блукає крижаний вітер… не для всіх, лорде Карі.

Великий сенешаль прикусив язика. Він може і хотів ще щось сказати, та не став.

— Та в одному лорд Карі все ж має рацію, — лорд-канцлер відкинувся на спинку стільця. — Ми і справді тепер виглядаємо перед іншими сім’ями та домами не в найкращому світлі. Про це варто подумати. Варто щось зробити, щоб королівську родину не почали вважати слабкою. А ще варто дізнатися, хто саме замовив замах на його величність. Вісники — наймані вбивці. Вони не нападають без вказівки. Лорде Долайн, хлопця того впіймали?

— Ні, — військовий радник примружився. — Вісники тим і славляться, їх важко впіймати.

— Він вистрибнув з третього поверху! Розбив вікно! — Айзек підхопився з місця. — Що, невже жодного сліду не залишив?!

— Залишив, лорде Карі, — Ліамарт повернувся до Карі-молодшого. — На снігу важко не лишити слідів. Та вони обриваються за стінами Крижаного палацу. Ведуть до міста і… все. Мої люди шукають його. Якби тільки людей в мене було більше…

Його величність вловив цей докір, та нічого не відповів. Прикрив очі і провів долонями по обличчю.

— Так, значить хтось найняв Вісників, щоб позбавити Содію короля, — промовив він тихо і спокійно. — Зараз ми ніяк не можемо повпливати на думку аристократії. Скоріш за все ваші люди, лорде Долайн, не схоплять вбивцю. А якщо навіть і схоплять… Вісники не видають ім’я замовника. Це ціна їхньої репутації. Тоді нам треба зрозуміти, кому саме буде вигідна моя смерть. Без Вісника, який отруїв не того. У вас є якісь думки з цього приводу?

Вищі лорди обмінялися поглядами. Ніхто з них не міг прямо повідомити королю, що Вісника навряд чи вдасться зловити. Та їхній король і сам це зрозумів, сам озвучив. Трохи покращивши ситуацію для всіх присутніх у цій залі.

— Ваша наречена? — припустив Айзек. — Жінки можуть піти на дуже жорсткі кроки. Особливо, коли ці жінки благородної крові.

— Я так розумію, лорде Карі, ви кажете зараз не про леді Месау, — Оуен зустрівся поглядом з наймолодшим своїм радником. 

— Звісно, ваша величносте, — хлопець кивнув. — Я кажу про принцесу Ваштера.

Оуен на мить опустив погляд, міркуючи над тим, чи можливо таке. Він вже був заручений до леді Месау. Ще в дитинстві був укладений договір щодо весілля між наймолодшим Фрейвіл та єдиною дочкою імператора Ваштера. Та через те, що саме молодший Фрейвіл згодом змушений був вдягнути корону, союз було розірвано.