Відьомська сила

Посеред колишнього герцогства стояв осідланий жінкою жеребець. Вона споглядала на сподіяну шкоду, спустилась з коня та взяла у долоню землю з попелом, пропустивши все через руку та висипавши все назад, дівчина пустила одну скупу сльозу та промовила:

• Вибачте, Еміліє але по іншому, я не могла зробити.

Каптур, що закривав її зповз, і довге каштанове волосся сповзло до пояса, а блакитні очі блистіли та намокли від сліз.

Це були останні слова, що могла промовити для герцогині, цілителька, яка завдяки чорній магії забирала зовнішність первістків у людей, що просили у неї допомоги.

Лаура підійняла каптур, сіла на коня та вирушила у королівство. Її головною задачею було залишатись біля королеви та займатись її здоров’ям але для виконання заклинань жінці необхідно мати можливість черпати силу зі свого тіла.

Уже століттями дівчина служить королівській сім’ї та здійснює необхідні ритуали для процвітання усього королівства. Цього року головним бажанням королеви Джорджії було – вічна молодість.
Лаура не могла допустити цього, ритуал не може бути здійснений. Тепер нова королева бажатиме щастя лише собі, а не королівству.

Споконвіків сім’я Лаури служила на радість королівству. Монархи з дванадцятого століття магією були прив’язані до народу, а тепер Джорджія бажає від’їднатись та жити без відчуття провини. Першим правилом відьомської сім’ї було – знищити монарха, який спричинить біль народу. Для такого сильного заклинання, Лаурі необхідна була кров та смерть, і саме у той час вона натрапила на герцогство Бланфулд, що втратило герцога, і ледь не втратило дитину.

Відьомство було заборонено, після відказу Лаури королеві, і для спокійного проникнення у замок та спокійного подальшого життя, жінці необхідно було змінити зовнішність, і цьому допомогла донька герцогині. Маючи здібності провидиці, Лаура ще тоді передбачила своє вигнання та полум’яну смерть герцогства. То ж зараз вона у тілі дівчини, яка колись була вельможою, тоді шукали хоч когось вижившого, і зараз у Лаури є можливість представитись родичкою королеви.

Замок любо прийняв зниклу дівчину, яку вважали мертвою, королева обійняла свого родича та впізнала у рисах обличчя сімейство Бланфулд. Для вшанування нової герцогині, зробили бал, пишний бал під час чуми. Саме тоді народ королівства виживав та голодував, поки його королева дозволяла таке марне витрачання коштів.

Усе вельможі вшановували – Міранду, у тілі якої була Лаура але вони цього не знали. Планом дівчини, стало вбивство усього замку. Їй необхідно було втертись у довіру королеви та виконати своє завдання.

Монархи – не можуть бути не пов’язані з народом. Вони повинні відчувати на собі потреби, біль та кончини, щоб правити гідно. Це правило існувало століттями, і зараз на нього начхати хочуть.

Уночі, після пишного балу коли усі присутні гості залишились ночувати у королівському замку, Лаура обсипала територію відьомськими порошками та накресливши у себе в кімнаті знак почала вичитувати заклинання.

• Eo tempore quo se monachus eligit, nullo iure subsistere potest.
• Totum regium castrum alligent. EBRAMUSU corpus ab apostemate emundetur.

У той час, коли монарх вибирає себе, а не народ – він не вправі існувати.
Нехай загине кожний хто обрав себе, а не народ ЕБРАМУСУ. І тоді королівство очиститься від гнійника, що не давав процвітати.

Лаура підійняла свічку та приставила до атласної білизни, піднесла до штори та підпалила її. Згоріло вщент усе, чим володіла королева Джорджія.

 Згоріла і Лаура.

Наступного дня був обраний новий монарх, що одразу відчув біль свого народу.