Траурний провісник

Похмурий осінній день вітром приносив людям звістки про час збирання урожаю. Селяни і раби працювали на полях. Хтось займався збиранням урожаю, хтось підраховував вже зібраний, але всі безумовно готувались до свята урожаю, котре мало настати через кілька тижнів. Базари і площі гомоніли тисячами голосів людей. Хтось голосно кричав і кликав покупців, хтось торгувався, хтось вибирав товар, хтось купував. Базари і площі були місцями де збирались усі: вельможі, торговці, ремісники, селяни і раби. У ці дні, всі вони займались своїми справами та нікуди не спішивши обдумували власні дії. Ранок здавався цілком теплим, окрім сірих хмар, котрі ще з самого ранку закрили синє небо. Здавалося б, був звичайний день на початку осені, проте в такий же буденний день на усіх площах та базарах пролунали звуки дзвонів і перед ними як правило йшли вояки з офіційним листом і посланням. Посеред головної площі зібралось безліч людей, котрим було цікаво, що сталось. Головний вояк, побачивши, що люди зібрались і готові були уважно слухати почав казати:

– Усі люди Асторії, незалежно від статусу і справ слухайте офіційне повідомлення з королівського замку,– і трохи прокашлявшись почав:

______________________________________________

Сьогодні вночі, внаслідок довгої хвороби, котрою наш правитель захворів будучи на війні та захищаючи нашу державу від ворогів, Його Величність король Едард помер. Нині, в державі оголошено траур на три дні під час яких людям забороняється веселитись, розважатись, перебувати у шинках та якимось іншим способом проявляти зневагу до пам'яті покійного короля. Крім цього, усі храми Асторії будуть відкриті протягом усіх днів трауру, де люди зможуть помолитись богам за душу покійного короля та принести жертву. До того ж, сьогодні ввечері, в головному храмі Ісіруса в Асторії головні жреці нашого королівства принесуть щедру жертву головному богу Ісірусу, за прощення усіх гріхів короля та упокій його душі. Указ обов'язковий до виконання для абсолютно всіх, а порушників чекає суворе покарання

______________________________________________

Емоції людей на площі були різні. Хтось почав плакати, бо щиро любили покійного короля, хтось був у шоці, хтось тихо перемовлявся про все це. Люди не знали, що буде далі. Чи зможе принц так добре керувати державою, чи не скористаються цим вороги та чого варто очікувати від нового правителя.

Емоції людей в державі зливались з емоціями у замку. Через два дні мала відбутись церемонія поховання Едарда. Тіло короля було загорнуте в білу тканину – символ чистоти. Його вже винесли і як має бути одягнули в той одяг, в котрому він був за життя. Поблизу замку, на Траурній горі, було зібрано понад сотню людей. Родичі короля, радники, важливі чиновники та діячі, представники королівств Севір, Аденор та Кітея. Посеред гори, на якій в останню путь проводились усі королі Асторії, стояв камінь, на якому були гілки дуба, котрий ріс неподалік каменю. На них лежало тіло короля, обгорнуте в білу тканину і накрите вишитою золотими нитками тканиною, на якій був зображений орел – символ Асторії. Його оточувало багато людей. Найбільш помітними були рідні короля. Королева Елета була одягнута в чорну сукню, її голова була обгорнута в чорну тканину, а на її тілі не було жодної прикраси, Анетта й Ангіра також були в чорному, а на їхніх обличчях відображалася жалоба і траур, а інколи виступали сльози, котрі ті навіть не намагалися приховати. Згідно традиції, поважна людина мала виголосити промову і цю роль на себе взяв принц Андель. Він також був увесь в чорному, виглядав стримано, а на його середньому пальці красувався перстень-печатка з орлом – символом Королівства Асторія. Принц вийшов на перед і став за кілька кроків від тіла короля:

–Дорогі гості, рідні, близькі та другі... Я дуже вдячний вам за те, що ви тут присутні. Кілька днів тому помер король Едард. Він був не лише королем, він був батьком, братом, другом і настановником. Його життя було сповнене труднощів, випробувань та непростих умов, але попри все він йшов уперед і робив усе для свого народу. Попри усе це, дії мого батька, покійного короля Едарда, були спрямовані на благополуччя людей та держави. Попри усі труднощі мій батько завжди знаходив сили боротись за краще майбутнє нашої держави. Саме він, знаю, що може загинути завжди на рівні з простими вояками захищав нашу країну. Саме він, будучи смертельно хворий до останнього подиху хвилювався за те, щоб у нашій державі було все добре. Він жив заради держави, і помер також заради неї ! Тож нехай Ісірус та інші боги пробачать йому усі гріхи та приймуть його до своїх райських садів,– промовив принц і взявши факел він підпалив те місце, де лежало тіло короля. Небо розірвав вогонь, котрий неймовірно сильно палав. Небо заповнювались запахом вогню та диму, а всі подумки згадували короля і молились за його душу. Поки вогонь палав, то сіре небо розірвав ворон, котрий прилетів, видав гучний звук і сів на дубі, котрий знаходився неподалік. Ніхто не розумів, що це означає і гадали, що це звичайний збіг, проте один старець, котрий був колись жрецем, сказав:

– Ворон – це поганий знак. Провісник смерті та темряви... На нас чекають чорні часи, наче пір'я цього птаха...