Довгий шлях

Сонце почало плавно сідати, кидаючи все меншу кількість променів на землю. Небо стало заливатись різноманітними барвами: то жовтим, то червоним, то помаранчевим. Переможні вигуки асторійських вояків не можна було сплутати ні з чим. Колись могутня і велична фортеця Оріл була взята за день. Дві з чотирьох веж були зруйновані. Стіни зазнали нещадних трансформацій, а уламки всього цього засипали внутрішню частину фортеці та довколишні території. Легенькі клуби диму все ще піднімалися з казарм і північної стіни, проте без потужної пожежі, котра вирувала там ще кілька годин тому. Асторійці швидко перемогли залишки драгонців і вбивши останнього ворожого воїна, ті установили на в'їздній вежі червоний стяг із зображенням орла – прапор Королівства Асторія. Земля та кам'яні стежки всередині фортеці були залиті кров'ю драгонських солдат. Сотні полеглих воїнів лежали посеред двору. Сотні вбитих і померлих від ран та пожежі лежали попід небом, на мурах, на вежах... Асторійці попри втрату понад сотні вояків раділи, співали і танцювали. Вони знали, що захопивши Оріл, їхнє військо зможе піти на решту Ворніну і врешті прийти до Сайперу – стратегічно важливого міста для Королівства Драгон. Попри величезну радість у захопленій фортеці, неподалік, в таборі вирувала явна напруга...

– Як він, лікарю ? – з нотками хвилювання та похмурості спитав принц

– Король пережив сильне падіння і стрес. На щастя, Його Величність, нічого не зламав, але отримав багато синців та пошкоджень,– швидко підхопив лікар, трохи старий низький чоловік.

– Проте, є дещо, про що ви маєте знати...– невпевнено почав лікар 

– Кажи вже,– трохи роздратовано та гнівно сказав Андель. Він був готовий до багато чого.

– Його Величність король, отримав сильні забої нирок, а якщо точніше, то правої нирки. Там вже є набряк і король хоч і спить, та все ж відчуває в ній біль,– сказав лікар опустивши очі.

– Чим це небезпечно, лікарю ?

– Наскільки мені дозволяє сказати досвід, то нічого хорошо з цього не буде. Над його правою ниркою вже виник набряк, котрий поступово збільшується. У випадках з якими я знайомий, то він може досягати розміру кулака... Протягом місяця-півтора людину мучать страшні болі, а потім...– різко замовк лікар.

– Що далі ?– з ноткою гніву та розпачу запитав принц.

– Смерть...– тихо відповів лікар.

– І ти не можеш нічого зробити ? Навіщо ти тоді тут ? Навіщо тебе призначили королівським лікарем ? – в гніві запитав наслідник трону

– Є речі котрі ні мені, ні нашій медицині та знанням не підконтрольні і в яких ми безсилі... Єдине, що я можу – це полегшити його страждання відварами трав,– відповів лікар– крім того, короля як найшвидше слід відправити до столиці. Боюсь, але польові умови не для його стану.

– Лікарю, наскільки я розумію, то король не може виконувати свої обов'язки ?– запитав радник Оланд, котрий тихо стояв біля входу.

– Як бачите раднику, ні...

– Тоді, принце, згідно наших звичаїв та законів, саме ви маєте очолювати державу на період хвороби короля,– сказав радник і став на коліно– я як і всі інші піддані готові виконувати ваші накази.

Андель важко було все це усвідомлювати. Ще недавно, він був затьмарений перемогою та тріумфом, а вже зараз дізнався, що його батько може померти...

– Оланде, склич самостійно усіх командирів та повідом, що ми не будемо рухатись далі. Крім того, признач тут довірену особу і залиш третину війська для оборони фортеці. Необхідні гроші на відбудову будуть скоро виділені, а поки нехай використовують доступні ресурси відправлені з Туру. Також, завтра на світанку я хочу з рештою війська вирушити в столицю. Нам потрібно як найшвидше дістатись не втративши ані секунди. Дорога і так займе півтора тижні, а гаяти час нам не можна,– сказав принц дивлячись у лісову далечінь з намету.

– Як накажете, Ваше Величносте,– відповів Оланд

– Потурбуйся щоб ніхто крім тебе і лікаря не знав про те, що сталось з королем. Я не хочу паніки в народу, чуток і тим більше, щоб наші вороги подумали, що ми ослабли

– Добре, ніхто про це не дізнається,– відповів радник і поклонившись вийшов із шатра.

Небо почало темніти. Звуки лісу, вітру та цикад розривали нічну тишу. Табір асторійської армії великою хвилею лежав на рівнині біля захопленої фортеці Оріл. Воїни відпочивали та відновлювалися після битви. Хтось йшов і мився у річці неподалік, хтось їв біля вогнища запашну кашу із шматочками м'яса, хтось оклигував після поранень, а хтось розмовляв зі своїми друзями та розповідав історії про якісь захопливі пригоди. 

Король Едард майже непорушно спав на своєму ложі. Лише слабкі підйоми грудей давали розуміти, що король живий. Лікар Торен дав йому кілька ложок настоїв, котрі за його словами могли полегшити біль короля та допомогти йому заснути.

Андель стояв непорушно біля вікна в шатрі дивлячись на зоряне небо. Місяць яскраво світив на темний ліс та напівзруйновану фортецю. Повітря легенько віяло, створюючи приємну атмосферу. Король почав трохи ворушитися у своєму ложі та видаючи стогін від болю. Андель миттєво підбіг до батька і взяв його за руку:

– Тату, як ти ?– тривожно спитав принц

– Анделю...– король на мить закашлявся і хрипким голосом сказав – де я і що сталось ?

– Батьку, ти впав з коня. Не хвилюйся, все добре. Ти у своєму шатрі,– заспокійливо сказав Андель,– тобі потрібно відпочити, а завтра ми вирушимо до столиці.

– Як до столиці ?– хрипло запитав король– як же Ворнін ? Ми ж взяли Оріл ?

– Не хвилюйся, тату, Оріл наш, а Ворнін ми ще колись заберемо. Наразі ми маємо доправити тебе в Асторію щоб тебе оглянули лікарі та почали лікування

– Я ж наче нічого не зламав. Лише нижня частина спини болить. Але це мине,– сказав король і спробував підвестись, але одразу скривився від болю

– Тату, не вставай, тобі не можна. Я зараз покличу лікаря,– сказав Андель і вибіг з шатра. 

За мить біля входу з'явився лікар – низький і пристаркуватий, одягнений у довгий лікарський балахон та тримаючи скриньку з лікарськими засобами.