Розділ 15

Крістіан

​Кров у моїх жилах застигла. Коли запитання Темного короля повисло в тиші зали, а сотні поглядів схрестилися на Теї, мене накрила холодна, задушлива хвиля паніки.

​Я її підвів, не зміг захистити.

Чому я взагалі дозволив цьому статися? Я ж знав... знав, що ця частина плану найвразливіша. Навіть тоді, коли я благав батька переконати Темного короля підіграти нам. Коли Світлий король, після години напружених перемовин, вийшов із кабінету блідий і коротко кивнув мені... Я знав, що наражаю її на смертельну небезпеку. 

​Я різко зробив крок уперед, заступаючи Тею своїм плечем, і вже відкрив рота, щоб узяти провину на себе, але в цей момент у дверях зали пролунав спокійний, гучний голос:

— Дозвольте втрутитися, Ваші Величності.

​Натаніель, ректор Академії двох Світил, увійшов до зали з такою гідністю, ніби це був його власний палац. За ним крокували двоє королівських гвардійців, ведучи за собою двох жінок та чоловіка.

​Темний король повільно перевів погляд на ректора.

— Натаніелю? Що ж, якщо вам є що сказати — говоріть, ректоре.

​Натаніель упевненим рухом дістав із внутрішньої кишені мантії пачку пожовклих, завірених сургучевими печатками документів і передав їх командиру варти Темного короля, який підніс їх монарху.

— Кілька годин тому мені надійшов терміновий наказ перевірити роди фор Тен’є та Лінероу, — чітко й гучно проголосив Натаніель, обводячи поглядом приголомшених придворних. — Змушений розвіяти міфи. Ця дівчина — Тея Лінероу, єдина законна спадкоємиця давнього роду, який шанують в обох королівствах за вклад у розвиток миру після другої великої війни. За правом крові їй належать землі та маєтки її предків.

​Зала ахнула. Натаніель з огидою кивнув на затриманих, які почали жалібно скавуліти:

— А ці люди, використовуючи підроблені документи, обікрали дитину після смерті її батьків. Вони позбавили леді Тею спадщини, перетворили на рабиню й силою примусили приїхати на Відбір замість їхньої доньки Селени, погрожуючи розправою над її рідним молодшим братом.

​Тея похитнулася. Я миттєво підхопив її за лікоть, підтримуючи. 

​У залі здійнявся шалений гул. Родичі Теї завили, намагаючись виправдатися, але Ерік миттєвим знаком наказав варті скрутити їх і вивести геть.

​Я вдячно кивнув ректору й перевів очі на Тею. Дівчина стояла приголомшена. Її губи ледь тремтіли. Я обережно взяв її за руку, і вона глянула на мене абсолютно скляним, невидющим поглядом.

​— Ваші Величності! — гучно пролунав мій голос, легко перекриваючи гомін у залі. — Леді Тея — не просто жертва обставин. Саме вона розкрила змову Світлої радниці та добровільно підставила себе під удар, щоб виманити всіх зрадників сьогодні на балу. Вона зробила все, щоб між нашими королівствами не розверзлася прірва непорозумінь.

​Королі довго перезиралися, Тея не відводила від них напруженого погляду.

Світлий король, глибоко вдихнувши, повільно похитав головою, ніби не вірячи в усе, що відбувається. Темний король повільно кивнув, окидаючи Тею пильним, важким поглядом, у якому тепер не було гніву.

​— Що ж, — промовив він, витримавши паузу. — Якщо леді Тея Лінероу має такі заслуги перед двома королівствами… І її статус підтверджений документами… ми офіційно визнаємо її походження. Усі звинувачення в самозванстві зняті. А оскільки кронпринц уже публічно зробив свій вибір... — він кинув на мене погляд,  — ...весіллю бути. Таке наше спільне рішення. Хай прийде мир на континент.

​Тея різко повернула до мене голову. Її великі темні очі були широко розплющені від шоку, а на обличчі читалося повне, абсолютне нерозуміння. Ми ж планували лише пастку! Чому все раптом стало справжнім?!

​Я ледь помітно, сумно усміхнувся і міцніше стиснув її холодні пальці у своїй руці.

— Нам треба поговорити. Наодинці, — тихо шепнув я їй на вухо, відчуваючи, як мій власний пульс збивається з ритму. — Чекай мене в старій оранжереї за годину. Я закінчу допит і прийду.

​Зала гула, немов вулик. Радикалів вивели під посиленим конвоєм. Королі у супроводі особистої варти залишили залу, і бал було офіційно перервано — обидва Двори перебували в такому шоковому стані, що продовжувати святкування було просто неможливо.

​Я увійшов до кімнати для допитів у підземеллях, коли процес уже був у повному розпалі.

Королівські експерти обережно розглядали флакон, який вилучили в Рета. Ерік нависав над колишнім секретарем, руки якого були закуті в магічні кайдани.

​— Що це за гидота? — запитав я, розглядаючи залишки сріблястої рідини.

​Рет гучно, істерично розреготався.

— О, то ваші хвалені цілителі так і не розпізнали? Браво нашим постачальникам! Ти чула, Дендеє?

Він кинув зловтішний погляд на зблідлу Світлу радницю, яка сиділа на сусідньому стільці й заціпеніло переводила погляд то на Рета, то на Еріка.

​— Це отрута змії Хетарус із Випалених земель, — тихо, зірваним голосом вимовила жінка.

Рет люто засіпався на стільці, дзвенячи ланцюгами.

— Мовчи, ідіотко!

Жінка блиснула на нього темними, згаслими очима і скривилася:

— Час мовчати минув, кретине. Нас чекає страта.

​Ми з Еріком перезирнулися.

— Це ви отруїли ту служницю? — крижаним тоном запитав я.

Радниця нервово хіхікнула і втомлено відкинулася на спинку стільця.

— Цій дівчині потрібно було лише віднести вино вам, Ваша Високосте. І що вона зробила? Дурна прислуга... Вирішила зазирнути всередину і понюхала його. Я ж казала йому, — вона кивнула на Рета, — що це занадто ризиковано.

​— Понюхала і це її вбило? — нахмурившись, спитав Ерік.

— Ця отрута в перші хвилини випромінює сильний, специфічний аромат. Якщо піднести її близько до обличчя і вдихнути... смерть миттєва, так само як що і випити її — рівно пояснила радниця. — Зате який ефект — за пів години не лишається жодного сліду в крові, наче її й не було.