РОЗДІЛ 3

Аксель

Перше випробування відбору — а я вже маю проблеми! Від головоломки досі рябило в очах, і, якби моя воля, я б волів бодай трохи після цього відпочити. Бажано в компанії Мілліани, наодинці, десь у прекрасному райському саду, де б вона лежала в моїх обіймах...

— Будеш цукерку? — поцікавився Рендольф. — Ні? То я візьму твою. 

Учений, здається, спочатку був доволі байдужим до свого подарунку, але зараз освоївся. 

— Не варто так багато їсти, — буркнув я, цитуючи буркітливих панянок з відборів, про які читав, — потовщаєш.

— На змії сало не росте, — відмахнувся Рендольф.

— Це, — розсміявся Орвелл, — була моя фраза! Так, мені у розподілі вказали на сьому кімнату. А вам? 

Я зазирнув у свої документи та ледь не засичав від злості. У мене теж була сьома. І у Рендольфа. І... 

— В сенсі, — обурено вигукнув я, — нас розселили по п'ятеро?!

— А що ти хотів? — гмикнув Рендольф, — Палац, звісно, великий, але і нас забагато. Подякуй, що не по десять. Було б гірше, якби в першому випробуванні не відсіяли половину.

Судячи з обурених вигуків, що долинали з іншого кінця коридору, я був не єдиний, кому не до душі таке розселення. Та, звісно, я не збирався влаштовувати скандал. Вже бачив, як лицарі вивели з палацу частину переможців першого етапу, що недостойно відреагували на квіти та тістечка, і не збирався вилетіти з відбору через таку дурню.

"Дурня — вже те, що ти на ці випробування потрапив, Акселю. Може, згадаєш, що не принцесою єдиною, і залишиш бідолашну дівчину в спокої?" — уточнив Ліонель. 

Я лиш мовчки заперечно хитнув головою. Не дочекаєтеся. Мілліана буде моєю.

Саме тому я першим ступив до кімнати, зацікавлено роззирнувся і видихнув з полегшенням: вона таки була доволі просторою, світлою. Для п'ятьох, звісно, місця не так багато, але принаймні нам не доведеться спати вповалку. 

— Що ж, — я підійшов до першого ж вільного ліжка, — гадаю, тут можна доволі зручно розміститися. Тут, я так розумію, розмістили найталановитіших магів? 

— Або тих, хто найбільше сподобався принцесі Мілліані, — миттю озвався хлопець, імені якого я не знав. — А вона таки кралечка! Скажіть, га?

Ми з Рендольфом та Орвеллом втрьох синхронно повернулися до нього, несхвально зиркаючи.

— Ти говориш про принцесу, — холодно нагадав йому маркіз, — Май трохи поваги.

— Ну, так, про принцесу, — закивав юнак. — Але ж ця принцеса сама показала, що вона не проти з нами розважитися! То чому, якщо вона оцінює нас, нам не можна оцінити її? 

— Навіть не знаю. Можливо, тому, що я б оцінив тебе десь на один з десяти? — уїдливо поцікавився я, сідаючи на ліжко. — Краще помовч. 

— Ви якісь нудні. О, Гаррі! Що тобі найбільше подобається в принцесі? Її вуста? Її груди? Або може...

— Гроші, — обірвав його Гаррі. — І влада. вона чемно народжуватиме спадкоємців, а я нарешті наведу лад у цій країні.

"Шкода що вона його зараз не чує, — несхвально гмикнув Лі, — В кімнаті миттю стало б більше місця".

Я не міг не погодитися. Мілліана їх точно відсіє, і то швидше, ніж мине половина відбору.

"А до тих пір постарайся не нарватися, щоб заразом не вигнали й тебе".

То ти все ж на моєму боці, боже? Я так і знав що, попри все, ти за мене вболіваєш!

"Я вболіваю за Мілліану, а ти поки що далеко не найгірше, що є на цьому відборі. Але не радій так сильно, — похмуро мовив бог, — бо скоро всі пришелепкуваті кандидати закінчаться..."

— А я б і без грошей роман з нею закрутив! — радісно заявив той єдиний хлопець, імені якого я не знав. 

"Гаразд, на закінчення пришелепкуватих нам знадобиться ще трохи часу".

— Та невже? З великої любові? — гмикнув Гаррі, роззуваючись і забираючись на ліжко з ногами.

— А може й так! — не вгавав інший, — Вона приваблива...

Це, звісно, правда, але від того, як цей паскудник обговорював мою принцесу, руки самі стискалися в кулаки.

— Який ти наївний, — знову промовив той, підкидаючи вгору цукерку, й хапаючи її ротом, лежачи на спині, — Це відбір. Вона обере останнього, хто залишиться. Тут немає місця таким дурницям, як кохання. Більшість з учасників прагнуть тих грошей і влади, які дасть цей шлюб. Як думаєш, чому нас насправді розселили по пʼятеро? А я тобі скажу. Щоб було не так легко позбутися своїх суперників, поки вони сплять. Бо вбивають і за менше, ніж місце короля-консорта.

— На вашому місці я б міркував про це тихіше, — нагадав Рендольф, — бо навіть у стін бувають вуха. Не думаєте, що за таку цинічність принцеса відправить вас геть?

— Ще скажи, що я не правий, — похмуро пробурмотів Гаррі, але все ж стулив пельку, — В минулі відбори вже ставалися "нещасні випадки". А тоді шукали наречену для середнього принца — навіть не спадкоємця. Не здивуюся, якщо цього року для нашої безпеки під дверима чатуватимуть лицарі.

— В цьому він має рацію, — спокійно промовив Орвелл, крутячи між пальців орхідею, — Таке розподілення між кімнатами зробили для нашої ж безпеки.