РОЗДІЛ 2

Міллі

Коли я назвала відбір головною розвагою року, я не уявляла наскільки я близька до правди. Я сиділа на просторому балконі, оточена почетом, звідки відкривався чудовий огляд на натовп з кандидатів, що зібрався унизу. Всього нас було пʼятеро. Лілія хрумтіла якоюсь дивною повітряною кукурудзою, яку назвала попкорном — її власний винахід, що швидко став популярним у театрах, операх, навіть на перегонах... І, вочевидь, відборах. Ось так, неочікувано, в неї зʼявилися перші прибутки.

— Повірте, нам це знадобиться, — зі знанням своєї справи заявила вона.

Поруч із нею сиділа Агнес, що вʼязала... Точніше намагалася вʼязати пінетки для майбутньої дитини. В неї це не дуже виходило, але дружина голови таємної поліції була дуже наполегливою.

— Це правда, під час розваг завжди хочеться їсти.

Леді Кеннет, яку я також запросила, як одну з найуспішніших леді королівства, що повністю перейняла на себе управління родом та родинною справою, гралася зі своїм фамільяром, білосніжною куницею, що безперестанку кружляла по її сукні. І, звісно, леді Абер, котру мій дядечко зробив розпорядницею відбору.

Я повністю підтримувала це його рішення. Якщо хтось і здатен прослідкувати за тим, щоб цей натовп дикунів не махлював і не повбивав одне одного, то це вона.

Усі вони були обрані, щоб скласти мені компанію протягом цієї дурнуватої вистави з пошуком ідеального нареченого, котрого я не збиралася обирати, а також вигадувати випробування для чоловіків, що зібралися внизу.

Я гадала, що дядько запросить пʼятьох... Ну максимум вісьмох кандидатів, я ж бо обрала лише двох, якщо не рахувати Акселя! Але внизу зібралося більше сотні чоловіків, і з цим треба було щось робити.

— Якщо не відсіяти більшу частину сьогодні, відбір затягнеться на цілий рік, — простогнала я, гніваючись на дядька і, власне, на себе, бо ж мене ніхто не змушував погоджуватися на це безглуздя!

Очі Агнес перелякано округлилися, й вона приклала руку до ще ледь помітного живота.

— О ні, дитина так довго не чекатиме...

— Спокійно, — холодно промовила Лілія, — Обіцяю, усе закінчиться раніше, ніж почнуться пологи. Зараз ми щось вигадаємо. Леді Абер, маєте якісь думки?

Леді Абер замислено повела своєю парасолькою, стукнула нею кілька разів по дошках, ніби намагалась вибити ритм, тоді примружилась і сказала: 

— Майбутнього короля-консорта потрібно перевіряти. Для початку, елементарними завданнями, для яких геть не потрібна участь принцеси. Ми можемо дивитися і здалеку! Це мають бути завдання, що мають якийсь об'єктивний результат, аби щось оцінювати. Ось, Мілліано, що, на твою думку, має вміти ідеальний чоловік?

Якби ж я бодай раз про це подумала, перш ніж підписатися на це божевілля!

Дядько ніяк не хотів миритися із цим, але шлюб мене справді не цікавив, тож я ніколи не думала про ідеал чоловіка. І, якби не хрускіт попкорну, усі зараз почули б, як відчайдушно крутяться коліщатка в моїй голові.

— Для початку відсіємо усіх дурних, — зрештою запропонувала я.

— Афф! — схвально підгавкнув Сніжок.

Відверто кажучи, я б радо дозволила йому розігнати цей натовп, але боялася, що він може постраждати. Це ж не одного залицяльника за дупу вхопити. Ні, спочатку треба прорідити ряди.

— Перевірка на розум — це цікаво, — осміхнулась леді Абер, доки я вдивлялась в натовп. — Пропоную з елементарного: майбутній король повинен мати магічну освіту, чи не так? Нехай підтвердять свої дипломи, розв'язавши магічну головоломку. 

Я кивнула, байдужим поглядом окидаючи натовп. Помітила Рендольфа, що знуджено дивився кудись убік. Здається, його геть не цікавив відбір. Що ж, це на краще, і магічну головоломку він точно складе. 

Зате маркіз Орвелл дивився прямо на мене. Я відчула, як голками коле погляд його небезпечних зміїних очей. Можливо, обрати лише тих чоловіків, що до вподоби принцесі зовні? Залишити десяток. Орвелл — непоганий варіант, і... 

Його штурхнули, і ми втратили зоровий контакт. Я відчула, як прояснюються думки. Що це було? Спроба мене заворожити? Мимовільна, бо від агресивної магії я захищена. А хто штурхнув?..

Звісно, це був Аксель. Він аж сяяв від вдоволення, витріщаючись на мене, і я сердито засопіла. 

Не слід було погоджуватись пускати його на відбір. Від його підступів нікуди не дітися.

— Нехай, — погодилася я, — Тільки однієї задачки мало. Нехай буде хоча б три, кожна складніша за попередню, тоді відсіємо більше кандидатів. А тим, хто правильно вирішить три, запропонуємо якийсь бонус. Здається раніше так робили, — тоді ті, що дійдуть до останніх випробувань, не залишаться ображеними, коли почують мою відмову.

— Робили, — підтвердила леді Абер, — Щоправда, в останньому відборі кандидати були жінками, тож їм дарували переважно прикраси та солодощі. А ще квіти.

Я скривилася. Ну звісно, навіщо жінкам золото, коли можна вручити віник з квітів і кошик тістечок?

— Чоловіки теж люблять прикраси та солодощі, — гмикнула Лілія. — Якісь гудзики з інкрустацією абощо. Або можна запропонувати зброю? Просто гроші? Е-е-е. О! М'яса?