1.3

Це мало б викликати в мене полегшення: одним суперником менше, якби від його згоди не залежала б моя доля.

"В цьому вони дуже схожі з Міллі, тобі так не здається?"

Звісно ж ні! Міллі витончена, ідеальна, і вона ніколи не колупатиметься в чужих рештках з такою божевільною посмішкою!

"Але ж вони однаково захоплені своєю справою, — провадив далі Претемний, не звертаючи уваги на те, що в мене ледь не йшла пара з вух, — На мою думку, вони змогли б порозумітися. Розумію чому Міллі його обрала. Він ніколи не перериватиме її роботу, й з повагою ставитиметься до її захоплень".

Я ледь не загарчав від його слів.

Усе це можу робити і я!

Нарешті, хвилин за вісім, некромант звернув на мене увагу, але лише задля того, щоб сказати:

— Ти не міг би подати мені другу пилку?

— Не міг би, — відповів я уїдливо. — Лише після того, як мені приділять дрібку уваги, якої я так потребую. І не лише я, а наша прекрасна принцеса! 

— О, вона померла? Дуже шкода, — озвався Рендольф.

— А бодай би тебе! Вона не померла! Вона, — я поклав поруч з тілом запрошення, — кличе тебе на відбір наречених для неї!

Рендольф так і завмер, стискаючи в руках інструмент, тоді повільно кліпнув і захихотів, як божевільний. Його плечі трусилися, а в кутках очей виступили сльози. Це продовжувалося кілька хвилин, які я ледве стримувався від того, щоб не огріти його чимось важким, а тоді, так само раптово, він припинив сміятися.

— Ти не жартуєш, — це було не питання.

— Звісно ні! — випалив я, — Я що, схожий на клоуна?

"Тобі чесно?"

Я навіть не став ніяк коментувати образу від Претемного. Натомість роздратовано втупився у некроманта, чекаючи на його згоду. Я і без того витратив чимало часу на нього, а мені ж ще шукати того клятого маркіза.

Та, щойно Рендольф відкрив рота, я зрозумів, що помилявся. Це завдання буде складнішим, ніж я очікував.

— Тоді я відмовляюся. Подай, будь ласка, пилку.

— В сенсі, — похмуро перепитав я, — ти відмовляєшся?! Так, я повторю. Принцеса Мілліана дарує тобі право взяти участь у відборі, поборотися за її серце. Ми говоримо про таку чудову золотокосу жінку з ясним сяйливим поглядом, красиву, мов вранішня зоря, розумну — значно розумнішу за оті трупи! — привабливу та харизматичну! 

— Не сумніваюсь. Гаразд, я візьму пилку сам. 

Та бодай би тебе!

— Таке трапляється лише раз у житті! Ніхто при здоровому глузді не відмовиться від боротьби за серце принцеси!

— Ага, — гмикнув Рендольф, геть не вражений, — Посунься, будь ласка, світло закриваєш.

— Послухай, — зітхнув він, — Я не зацікавлений у тому, щоб витрачати час на якісь королівські дурниці, і не збираюся одружуватися. Якщо ти не помітив, я тут на порозі відкриття.

"А він мені подобається!" — сміючись, відказав Претемний.

Я скривився.

Так, звісно, дивак, що на жодну жінку не подивиться, доки вона не помре. Просто золото, а не кандидат у наречені! І чим Міллі тільки думала?

"Можливо сподівалася на те, що ти не впораєшся із завданням".

Що ж, так, варто визнати, Міллі постаралась створити для мене серйозну перешкоду. Але нехай не сподівається, що це допоможе. Я так просто не здаюся. 

Збадьорившись трошки, я взявся перебирати подумки. що могло б його змотивувати. Якщо прекрасна ясноока жінка не звучить привабливо, то... Гм! 

— Що ж, я вже зрозумів, що нова пилка для тебе цікавіша за принцесу. А, напевне, дорого ж усе воно коштує, так? Обладнання для лабораторій.

Рендольф скосив на мене здивований погляд лише на коротку мить, але одразу повернувся до своєї справи.

— Думаю ти в курсі. До чого тут це?

— Що ж, тоді мене дуже дивує, чому такий прагматичний чоловік відмовляється від участі у відборі. Адже там будуть змагання, які передбачатимуть фінансову винагороду... Ніхто не захоче просто так, з соромом тікати з відбору, а приз дає можливість принцесі не приділяти переможцеві надто багато уваги, якщо вона не відчуває до нього цікавості. Окрім того... — оце я вже вигадував на ходу. — Думаю, для особливих гостей принцеси можна передбачити додаткову винагороду. 

"І хто ту винагороду платитиме?" — уїдливо спитав Лі.

У Безодні великий бюджет!

"Ага. Отже, ніхто. Ну-ну". 

Я стану королем-консортом і сам все виплачу.

Будь-який нормальний науковець на його місці вже погодився б на мою пропозицію... Тобто на пропозицію принцеси! Але мені попався якийсь неправильний некромант, бо натомість він прискіпливо оглянув мене, відклав інструмент назад на тацю, і склав руки на грудях.

— І принцесу влаштує те, що я погоджуся взяти участь у відборі лише заради грошей?

Було б краще, якби Рендольф не намагався зараз демонструвати порядність.