1.2

— Я не розумію, — дещо розгублено — бо інакше було б дуже сердито! — промурмотів я. — Чому ти даєш мені запрошення інших учасників? Чому я повинен чим займатися, якщо, власне, є головним кандидатом на твої руку та серце? Хіба існує хтось, хто зуміє замінити мене у твоїх очах собою? 

"Ні, ну таке перше враження перебити справді зуміє тільки неймовірний козел, Акселю, тут я з тобою згоден". 

Нормальне я справив перше враження!

...Насправді, коли ми з Міллі зустрілися, я зрозумів, що втрачаю голову. І вона теж! Ми припали до душі одне одному з першого погляду. Дівчина обіймала мене, називала любчиком, навіть впустила до себе під спідницю! 

"І увесь цей час ти був котом, а під спідницею в неї ховався від лютого пса".

Це деталі! Несправедливі деталі!

"Піщинка до піщинки, і склалася твоя величезна проблема, Акселю".

— Звісно, ти не зобовʼязаний цього робити, — одразу погодилася Мілліана, повертаючись до роботи, і навіть не дивлячись у мій бік, — Участь у відборі — справа добровільна. Можеш залишити листи тут, в кутку столу, й доєднатися до глядачів відбору. Кажуть, це головна розвага року. Востаннє королівська родина влаштовувала таке майже пʼять сотень років тому.

— Оце вже ні! — швидко запротестував я. — Мілліано, я хочу взяти участь у відборі! І це дуже добровільно. Але, якщо я вже такий особливий, що отримую перше завдання від своєї майбутньої дружини з таким напучуванням, то я, можливо, маю право знати, які особливі випробування будуть для них? Що ці, гхм, кандидати зробили такого чудового, що вони отримали право взяти участь у відборі? Чим вони особливі? І чим вони, Безодне, кращі за мене?!

"Я маю відповідь!"

Тебе не питали, Претемний!

Мілліана спокійно поклала перо паралельно ідеально складеним паперам, і знову подивилася на мене.

— Я не можу розкривати деталей випробувань інших учасників. Але, якщо тебе вже це так хвилює, маркіз Орвелл — вельми шановний гість з дружнього королівства, що любʼязно допоміг нам розвʼязати проблему зі змовою, викраденням та серією вбивств не далі як кілька тижнів тому. А Рендольф — винятковий маг, чиї дослідження у сфері поглибленої некромантії не лише допомогли таємній поліції розкрити не одну справу, а й суттєво просунули розвиток цієї науки за останні пʼять років. Кожен з учасників був відібраний мною та королем особисто. І жоден з них не вривався до мого кабінету без запрошення.

— Але ж, — провуркотів я у відповідь, — жодного з них майбутня наречена не чухала за вушком раніше, чи не так?

Міллі примружилася. Крижаний спокій поступився місцем роздратуванню.

— Я чухала кота! Кота, Акселю! Це не моя провина, що в когось не вистачило совісті попередити мене про те, що ти — не кіт! І, якщо ти ще раз згадаєш про це, тим паче в присутності інших учасників, про відбір можеш забути. Я не дозволю тобі псувати мою репутацію.

Зазвичай я не ставився до жодних погроз серйозно. Та що там, мені навіть власний бог-покровитель погрожував разів з десять на день, і це за умови хорошого настрою! Що він міг наговорити, доки був в поганому, взагалі не варто згадувати. Але зараз Міллі так сердито зиркала на мене, що я мимоволі замислився: а чи варто випробовувати її терпіння? 

Якщо вона хоче, щоб ми пограли в цю гру вдвох, в її завоювання... Я згоден. Може, вона й справді не розуміє, що я — її доля...

"Так, Міллі абсолютно точно не згодна приймати цю твою божевільну ідею, Акселю". 

Доведеться постаратись, щоб її завоювати. Але це не означатиме, що я відмовлюсь від жінки! Нізащо. Труднощі мене не спинять. 

— Звісно, — озвався я м'яко, — для принцеси репутація це надзвичайно важливо. Я готовий витримати всі випробування. Це буде чудовим підтвердженням того, що я — твій ідеальний чоловік.

Міллі востаннє подивилася на мене, невдоволено стиснувши губи, а тоді її плечі нарешті розслабилися.

— Передай їм запрошення і вмов їх погодитися, — втомлено зітхнула вона, — Тоді поговоримо про твою участь у відборі. Якщо ти так сильно хочеш стати моїм нареченим, звісно, тобі буде нескладно переконати цих двох, що я варта того.

Я зрозумів, що зараз Міллі не налаштована на спілкування...

"Та що ти кажеш? Неймовірна спостережливість! І як це ти здогадався?" — уїдливо запитав Претемний.

...Тож вирішив дати їй трохи часу охолонути, а заразом виконати перше доручення.

Насправді, я був переконаний, що чоловіки погодяться на мою пропозицію, варто її лиш озвучити. Почав з Рендольфа; я вже одного разу бачив його здалеку, знав, де той працює, тож одразу вирушив до відділу таємної поліції...

І уже сорок хвилин чекав, доки цей клятий кандидат в чоловіки самої принцеси Мілліани зволить звернути на мене увагу. 

— Можливо, те, з чим я прийшов, важливіше за... Це?! — обурено поцікавився я, вказуючи на тіло, яке він препарував.

— Я дуже в цьому сумніваюся.

Рендольф навіть не подивився у мій бік, захопливо порпаючись у чужих нутрощах. Здавалося, навіть трійко роздягнених красунь не змогли б відволікти його від роботи. Хіба що одна з них сконала б просто на його столі, щоб він міг її дослідити.