РОЗДІЛ 1

Аксель

Як зреагує нормальний чоловік, якщо дізнається, що дівчина, з якою він хоче бути понад усе на світі, не просто відшила його, а ще й влаштовує відбір наречених? І все тому, що її дядько змушує її це зробити! Звісно, засмутиться. Але я не нормальний...

"Радий чути, що ти сам це визнав", — пролунав у мене в голові уїдливий божественний голос, але я лиш відмахнувся від нього.

Я — не нормальний, я — винахідливий, тож добре знав, що це насправді не проблема, а навпаки, велика радість. Ключ від мого щастя! Адже тепер я мав план, як завоювати принцесу Мілліану і не дозволити їй більше заперечувати наші почуття. 

— Міллі, виходь за мене, — заявив я з порогу, — це розвʼяже всі твої проблеми!

Принцеса саме працювала у своєму кабінеті, куди мене, власне, заборонено було пускати. Коли я заскочив всередину, вона підняла на мене тужливий погляд своїх прекрасних блакитних очей, перекинула через плече золотаву косу, більше схожу на проміння сонця, ніж на волосся звичайної жінки, і подарувала мені найпрекраснішу усмішку на світі.

Власне, я чекав, що Мілліана щось скаже, але вона мовчала, тож я бадьоро продовжив: 

— Знаю, що нав'язані дядьком наречені тобі не до вподоби, але є я. Могутній маг, закоханий в тебе по самі вуха, — я торкнувся кінчиків своїх напівельфійських гострих вух. — Здатний оточити тебе коханням. Правильної раси. Правильного виховання... Отже, Міллі, на коли ми призначаємо наше весілля? 

З цими словами я всівся на стілець для відвідувачів, сперся ліктями об документи, якими Міллі завалила увесь стіл, і витріщився на неї. Сподіваюсь, вона погодиться. 

"Ну-ну, — гмикнув Претемний Лі. — Сподівайся далі".

Гаразд, можливо, Міллі бодай всерйоз задумається над моєю пропозицією й оцінить усі її переваги.

Принцеса задумливо покрутила в пальцях перо, і я гордо випʼятив груди, щоб був кращий ракурс. Думай, любонько, думай! Ти ж не хочеш витратити кілька тижнів на якихось невдах. Я це точно знаю.

— Правильної раси, значить? — спитала вона солодкавим голосом. З її губ не сходила ніжна посмішка, від якої всередині мене підіймався вогник надії.

— Саме так!

— І правильного виховання? — продовжувала Міллі. Вираз її обличчя не змінився, але я відчув, як всередині щось клацнуло.

"Це мозок, — пробурмотів Претемний, — Можливо".

Так, Міллі — розважлива, розумна жінка, тож вона, звісно, зараз все гарненько обдумає і дасть мені свою згоду. Потім я муситиму постаратися, аби переконати Мілліану, що вона хоче не просто мати формальний статус дружини, а бути зі мною в стосунках, але це вже справа техніки. 

"Яке ж ти самовпевнене!"

І не треба до мене в середньому роді. 

"На інакше не заслужив, Акселю". 

— Я — чудовий кандидат, — промовив я. — І був би найкращим чоловіком, хіба ні? Нащо відмовлятись від очевидно вдалого варіанту, Мілліано? Тим паче, ми подобались одне одному. Хіба ти не гладила мене, не казала, який я красивий?.. 

Від одного спогаду про тонкі дівочі пальці, що ковзали по моїй спині — і нижче спини! — хотілось завуркотіти.

— Я готова обміркувати твою пропозицію, — промуркотіла вона. Я закивав, задоволений тим, що вона нарешті зрозуміла, і вже ступив було на крок до неї, збираючись нахилитися до неї через стіл, як Мілліана різко відсунула від мене свою долоню і додала: — Якщо ти назавжди залишишся в образі кота. Звісно, я не повірю на слово, але, якщо ти готовий укласти магічний договір... Тоді я з радістю буду гладити тебе і казати який ти красивий. Можливо навіть підготую для тебе гарненький котячий будиночок і ставок з рибками. Ну то що? Ти згоден?

Не припиняючи усміхатися, вона розгорнула чистий сувій, й знову взялася за перо, готова прописати мені вічність в хутряному тілі.

Я аж сахнувся від Мілліани! 

Так, я мав другу іпостась і міг перебувати в манулячому вигляді. І саме в такій формі вона нагладжувала мене, і саме про це я згадував. Але хіба вона всерйоз може вимагати таке у чоловіка з людським розумом? 

"Якби ти був з розумом, то такого б не пропонував". 

— О, Мілліано, я переконаний, що ти сама не хочеш такого договору, — спробував викрутитися я. — Що ти робитимеш зі своїм фамільяром, який намагатиметься відкусити мені голову? 

"Я подбаю про Сніжка, і в котячому вигляді він тебе навіть не зачепить!" — солодко провуркотів Претемний Лі. 

А бодай би тебе! На чиєму ти боці, боже?!

"На боці Міллі, а що?"

Аби його перевернуло та й гепнуло. 

"Я зацитую це Ведові, і розбирайся з ним сам". 

Прокляття! Я закрив свідомість від Ліонеля і сфокусував погляд на Міллі. Ні, вона жартує, і я змушу її змінити умови угоди.

— Сніжок дуже чемний хлопчик, — солодко промовила вона, — Впевнена, ви поладнаєте. Але, якщо ти не хочеш... — принцеса важко зітхнула з вдаваним жалем, — Доведеться тобі взяти участь у відборі, як усім іншим. Боюся, я вже дала слово принцеси й не можу це анулювати.